4 квітня 2004 року - Квітна Неділя. Вхід Господній в Єрусалим.

Апостол

Фил.4.4-9
Радуйтеся завжди у Господь знову кажу: Радуйтеся! Хай ваші доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі. Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи що будь похвальне, - про те думайте! Чого ви навчилися, що прийняли, що по чули та бачили в мені - те чиніте, Бог миру буде з вами.

Євангеліє

Ів.12.1-18
Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу. Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира. Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити: "Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?" Сказав же так не тому, що піклУ" вався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав
при собі, крав те, що туди вкидувано. Тож Ісус промовив: "Лиши її На день мого похорону зберегла вона те миро. Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди." Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились - не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив. Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити, численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса. Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: "Осанна! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар!" І знайшовши осля, Ісус сів на нього, - як ото написано: Не страхайся, дочко Сіону, ось іде твій цар верхи на жереб'яті ослициному. Не збагнули тото спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено. Але й народ, що був при ньому, коли то він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, - про те свідчив. Тим то, власне, народ і вийшов йому назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо.

Недільна проповідь

"Осанна! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє!" - (Ів. 12.13)

Ось такими торжественними словами ізраїльський народ зустрів Христа-Месію декілька днів перед празником Пасхи, коли Ісус на осляті, в'їжджав у Єрусалим. Христос-Спаситель світу, протягом усього свого туземного життя скривав своє Божество. Лиш час від часу видною ставала його слава, коли Він творив різні чуда, щоб засвідчити правдивість своєї науки про Царство Боже, і виявити свою надлюдську силу.
Аж ось, кілька днів перед своєю смертю, Ісус бажає об'явити себе вповні таким яким він в дійсності є, тобто Месією і Богом, якому дана всяка влада на небі й на землі. Напередодні тріумфального в'їзду Христа в Єрусалим, Він довершує велике чудо воскресіння Лазаря. Після цього багато людей увірували в Ісуса, як у Месію. Але старшина ізраїльського народу, первосвященики, законовчителі вирішили вбити Христа. Про темні затії старшини народу знав Ісус та його апостоли. Та, незважаючи на це, в Квітну неділю Ісус рішається в'їхати торжественно, як Месія і Цар Ізраїля до столиці свого народу - Єрусалиму.
Що ж є причиною такого рішення? Чи Христос жадний пустої слави у людей? Чи йдеться йому про те, щоб заблистіти перед ними? Зібрати оплески і вигуки: "Осанна! Осанна! Слава Цареві Ізраїля". О, ні! Зовсім ні! Не про те йдеться Христові. Він - чоловік, але рівночасно й Бог, вічний, могутній Володар. В цьому Ісус сам впевняє нас, коли каже: "Все передане мені моїм Отцем" (Мт. 11,27). В його руках земля, краї, ріки, моря, повітря, зорі, сонце, цілий всесвіт. Христос-Володар має контроль усіх ділянок людського життя і діяльності. Про велич, красу Христа-Володаря і тривалість його царства ще перед його зачаттям говорить нам Божий посланець, Архангел Гавриїл: "Він буде Великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця" (Лк. 1,32).
Нам, Дорогі в Христі, годі збагнути бажання прослави в торжественному в'їзді Христа в Єрусалим, якщо не приймемо до уваги Його безконечної любові до людського роду і до кожного з нас. Це любов Христова веде Його в Єрусалим. Любов велить, щоб хоч тепер прийняли її з захопленням, прославою і тріумфом, хоча свідома того, що після п'ятьох днів доведеться їй відбути другий прецесійний похід, цілком відмінний від першого, похід дорогою вузькою, кам'янистою, повню пониження і ганьби, яка дасть Ісусові славу, а нам принесе спасіння.
О, як дуже відмінними є похід і дорога, якою веде Ісуса Його бездонна любов, від тієї дороги й того походу, яким вестимуть Ісуса люди, повні зависти і злоби! Тут Христос в'їжджає на осляті - там йтиме пішки, спотикаючись, упадаючи. Тут вітають Його мертвими галузками й віттям з дерев - там частуватимуть Його дрючками і списами. Тут несуться оклики народу й дітей: "Осанна! Осанна!" - там залунає жорстоке: "Геть з ним! Розіпни його"! Тут Ісус плаче над Єрусалимом - там плакатимуть над Ісусом жінки Єрусалимські. Тут захоплені маси стелять свою одежу на шляху куди переїжджає Христос, - там стягнуть з Ісуса його останню сорочку. Сьогодні народ викрикає: "Благословен, хто приходить в ім'я Господнє!" - там гукатимуть: "Якби не був з нього злочинець, не передали ми його тобі" (Ів. 18,30). Сьогодні називають Христа Сином Давида, завтра вважатимуть його за гіршого від розбійника Варавви. Є лиш одна різниця: при тріумфальному в'їзді Христа не видно ніде Його дорогої Матері-Марії зате на хресному шляху і на Голготі, Марія буде біля Ісуса, доки меч болю не прошиє її материнського серця.
Все це характеризує тріумфальний в'їзд Ісуса в Єрусалим. Тріумф гарний, торжественний, спонтанний, чистий, одначе переплетений і назовні, і внутрі, великим болем. Найперше ж те, що цей тріумф тривав дуже коротко, бо вже ввечері того самого дня не існував він більше. Наступні дні, аж до Великої п'ятниці - це наче безпосереднє приготування до смерті. Приготовлявся до неї Христос, щоб прийняти її за нас; приготовляли її й вороги Христові; Юда ж, один з апостолів обмірковував зраду. Народ, що сьогодні кличе "Осанна!", у п'ятницю кричатиме: "Розпий, розпий його!" Апостоли, які під час тріумфального в'їзду горнулись біля Ісуса, як найближчі друзі Царя Ізраїльського, в Гетсиманському саді, в ніч ув'язнення Ісуса, всі повтікають, як сполохані пташенята. Незважаючи на це все, Ісус хоче ввійти тріумфально в Єрусалим, щоб узяти в посідання і світ, і людські душі, щоб дати видимий початок заснування Царства Божого на землі.
Дорогі брати і сестри, як колись в Єрусалимі, так і сьогодні все людство відчуває потребу повної орієнтації на Спасителя. Бо вся складна структура нинішнього людства потребує близького співжиття, над усе ж - любові. Людство, як колись так і сьогодні, пробувало всіляких доріг, вживало різних засобів, застосовувало різні-прерізні системи, але завжди зазнавало розчарування і зневіру. І як колись, в оцю пропам'ятну неділю, народ Єрусалиму, так і сьогодні все більше й більше людство набирає переконання, що щастя, оце туземне, соціальний лад, міжнародний мир, любов між одиницями і народами може зродитися і розвиватися лише з Христом і походити від Христа, найвищого Володаря всесвіту. Однак мусимо пам'ятати, що як тріумф Христа в Єрусалимі, так виглядають усі тріумфи на землі, чи це будуть тріумфи народів, чи Церкви Христової, чи тріумфи поодиноких людських душ. Ніякий тріумф, торжество і перемога тут, на землі, не є повні й досконалі. Це досягнемо лиш у вічності. Тільки за допомогою щирої любові до Бога і до людей та через терпінння, які приймемо і перенесемо заради Христа, ми здобудемо воскресіння і правдиве життя у вічності.
Біля Христа-Ісуса юрмилося багато народу, але мало було правдивих учнів, послідовників Христових. Чому так скоро після окликів "Осанна!" несеться "Розіпни його!" в нашому щоденному житті? Бо мало є таких, які йдуть за Христом з внутрішнього переконання, які живуть Його наукою, Його засадами, самопожертвою. "Коли ви перебуваєте в моїм слові, - повчає Ісус, - ви дійсно будете моїми учнями, і спізнаєте правду, і правда визволить вас" (Ів. 8,31). І дальше: "Тим Отець мій прославиться, коли ви плід щедро приносите - тож і учнями моїми станете... Перебувайте у моїй любові! А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати" (Ів-15,8).
Нам не слід стояти осторонь, а треба вибирати або зі світом любити його славу, або з Христом любити смиренність, пониження і упокорення; або зі світом любити його багатства й розкоші, або з Ісусом любити скромність, недостаток, злидні щоденного життя; або зі світом любити вдоволення, вигоди або з Ісусом любити терпіння і хрести. Від цього не втечемо, бо коли одне полюбимо, друге зненавидимо двом панам не можна одночасно служити. Правдивими послідовниками тріумфу Христа є ті, які разом з Ісусом слухаючи його слів, уважають цей світ за перехідний табір, а всі блага цього світу вживають остільки, оскільки вони потрібні нам для здобуття вічного життя в Бозі. Тріумфи ж, які трапляться нам на нашому життєвому шляху, триватимуть коротко. Радше будьмо готовими на зустріч подій "страсного тижня" наших сірих буднів. Амінь.

о. Віктор Коцеміра