Єромонах Северіян Бараник

Народився 18 липня 1889 року. До чину Святого Василія Великого вступив 24 вересня 1904 року в Крехові. Там закінчив пробу чернечого життя і 16 травня 1907 року склав свої перші чернечі обіти, а схиму - 21 вересня 1910 року. Святу Тайну Священства прийняв 14 лютого 1915 року. Після повернення на рідну землю його було призначено до Жовківського монастиря, де він працював як катехит і редагував дитячий журнал "Наш приятель". Також єром. Северіян був провідником Товариства Апостольства Молитви та Марійського Товариства для хлопців, дівчат і ремісників, настоятелем сиротинця, давав повчання монахам, провадив ре колекції для вірних. Він нікого не скривдив, нікого не образив, для всіх був привітний, щирий та доброзичливий.
Коли в Дрогобич прийшли російські війська, кагебісти заборонили ієромонахам залишати стіни Святотроїцького монастиря, мотивуючи це воєнним часом. Вірні радили отцям чим швидше вийти з монастирської обителі і перечекати небезпеку. Однак вони відмовилися і висповідавшись, терпеливо чекали сподіваного. НКВД забрало їх до Дрогобицької тюрми 26 червня 1941 року і більше живими їх ніхто не бачив.

 

 

Єромонах Віталій Байрак

Народився 24 лютого 1907 року в с. Швайківці Чортківського повіту на Тернопільщині. В 1922 році поступив в Чортківську гімназію, де проявив себе зразковим гімназистом, активним організатором громадської роботи. Вступив до монастиря о.о.Василіан 4 вересня 1924 року. Після новіціяту в Крехові та підготовки при монастирях у Лаврові, Добромилі та Кристинополі (Червоноград) глибоко вивчає філософію та богослов'я. 26 лютого 1933 року склав схиму (вічні обіти). Рукоположений на священика у Жовківському монастирі 13 серпня 1933 року.
У Жовкві єрм. Віталій Байрак проводив парафіяльне життя в церкві Пресвятого Серця Ісусового. Його також призначили заступником ігумена і доручили парафіяльну канцелярію. Він став провідником Марійської Дружини й очолив товариство Апостольства Молитви.
Незважаючи на свою зайнятість, єрм. Віталій виїжджає на місії у різні місця Західної України. Пізніше він заступає замученого 27.06.1941 року єрм. Якима Сеньківського і стає ігуменом Дрогобицького монастиря.
17.09.1945 року у м. Бориславі був арештований управлінням НКДБ Дрогобицької області. Рішенням військового трибуналу військ НКДС Дрогобицької області 13.11.1945 року за ст. 54-10 КК УРСР засуджений до восьми років позбавлення волі у ВТТ конфіскацією майна.
Загинув о. Віталій Байрак від рук НКВД в Дрогобицькій тюрмі "на Бригідках" 16.05.1946 року.
Реабілітований прокуратурою Львівської області 14.08.1995 року.

Єромонах Яким Сеньківський

Народився 2 липня 1896 року в Тернополі. Теологічні студії закінчив у Львові і 4 грудня 1921 року був рукоположений на священика. До чину Св. Василія Великого вступив 10 липня 1923 року, а 31 серпня 1930 року склав схиму. Він був веселої вдачі, товариський добрий та зразковий чернець. У період від 1925 по 1927 р. р. працював співпрацівником на парафії с. Краснопуща, а в 1927-31 р. р. був професором гуманістичних наук при монастирі у Лаврові.
У 1932 році призначили єрм. Якима до Львова, де він провадив Марійське Товариство та Третій Василіянський Чин. Часто, особливо під час Великого Посту, провадив ре колекції, а серед року -- місії. Написав хроніку Львівського монастиря.
Єрм. Яким Сеньківський мав дар від Бога у спілкуванні з людьми, особливо з молоддю. Кожне його слово западало в душу і серце. На його проповідях, що були палкими, повними любові до Бога і України, церква була вщент заповнена віруючими.
Коли в Дрогобич прийшли російські війська, кагебісти заборонили монахам залишати стіни Святотроїцького монастиря, мотивуючи це воєнним часом. Вірні ради отцям чим швидше вийти з монастирської обителі і перечекати небезпеку. Однак, вони відмовилися і висповідавшись, терпеливо чекали сподіваного. НКВД забрало їх до Дрогобицької тюрми 26 червня 1941 року і більше живими їх ніхто не бачив.
Після закінчення війни прокурор Дрогобича сказав Ганні Вітошинській -- служниці, що отців зварили в казані... Може й справді..., бо люди, які тоді сиділи в тюрмі, говорили, що юшка якою їх кормили, була солодкуватого присмаку і там знаходили. людські нігті.