14 грудня 2003 - 26-та неділя по Зісланні Святого Духа

Апостол

Єф.5.9-19
Браття! Плід світла е в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. Шукайте пильно того, що Господеві подобається. Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте, бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати. Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом. Тому говорить: "Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!" Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, - не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі. Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля. І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом. Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа

Євангеліє

Лк.12.16-21
Сказав Господь притчу оцю:
В одного багача земля вродила гарно. І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій! І Каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися! А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу
твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? Отак
воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.

Недільна проповідь

Слава Ісусу Христу! Дорогі в Христі брати і сестри.

Сотворивши людину на свій образ і подобу, Господь помістив її серед свого видимого матеріального світу, як управителя, як свого співробітника. Тоді вона знала як правильно використовувати ці Божі дари і працювала для того, щоб щораз то більше уподібнитися до свого Творця. Після гріхопадіння сталася велика катастрофа в самому нутрі людської істоти. Ми стали ніби нерозумними дітьми, що наче самітні стоять у храмі, та тримають у руках палаючі свічки, та не знають для чого їм їх дали, та що з ними мають робити.
Після вигнання з Раю, перше, що почало хвилювати людину, так це те, як би вижити, як зберегти своє життя поза межами батьківського дому. Людина, тяжко працюючи у світі, почала будувати свій, приватний рай, в якому для Бога вже місця немає. Якщо вона тепер навіть і звертається до Господа, то часто трактує Його лише як інструмент, може трохи досконаліший та ефективніший від інших, який можна використати, коли потрібно, а потім забути або шукати за найсучаснішим чи моднішим. Людину вже не так цікавить дійсна мета всього сотвореного, як його споживацька вартість. Цей нечистий погляд на світ спричинив те, що плоди тяжкої праці замість того, щоб бути дорогою до святості, починають часто ставати муром, що відгороджує нас від Бога, закриває в егоїстичній самозадоволеності.
Якраз про такого чоловіка і чули ми в сьогоднішній Євангелії. Той багач, накінець, знайшов своє приватне щастя, земля вродила йому так добре, що він навіть не мав де помістити весь урожай. Нові комори, повні добра, забезпечували йому безтурботне життя на багато років, і тому він каже сам до себе: "Душе моя, спочивай собі, їж, пий і веселися".
Багатьом людям і сьогодні його поведінка та сам спосіб мислення здається ідеальним. Адже ж він, дійсно, доклав рук та отримав хороший результат, дістав те, що хотів. А єврейський слухач, який колись чув цю притчу з уст Христа, бачив би навіть в образі багача дійсно праведного чоловіка, бо багатство, а навіть сам факт, що земля вродила йому так щедро, були для нього ознаками особливої Божої прихильності. Спаситель навчає, що матеріальні достатки нічого не варті без якогось іншого виду багатства, бо, справді, безумний той, хто будує свій особистий рай на землі, хто "збирає для себе, замість того, щоб багатіти в Бога".
З воплоченням Божого Сина, Наш Небесний Отець приготував в дар тим, що Його слухають, вже не лише якусь частину своїх дібр, але дарує нам Самого Себе. Ми, як християни, отримуємо у Святих Тайнах Самого Жертводавця, того, хто є Єдиним джерелом всякого добра. Тому зрозуміло, що такий новозавітній дар, такий врожай Божого життя вже не можуть вмістити ні старі, ні нові стодоли, а, навіть, і всі обмежені горизонти людського егоїзму. Тому то навчає Христос, що "хто хоче спасти свою душу, той її погубить, а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує" (Лук. 9, 24). Тепер нам стає зрозумілим, що погубити свою душу означає знищити мури свого приватного земного раю,знищити оті вузькі стодоли нашого "я", що є нездатні вмістити нове життя, зруйнувати оте "своє", в якому не було місця для Бога, перестати багатіти тільки для себе. Справді, спасти своє життя мо;ена лише прийнявши дар життя в Христі, справжнього достатку можна доробитися лише багатіючи в Бога. Навчаючи про тайну християнського життя, ап. Павло з радістю проголошує: "Вже не я живу, але христос живе в мені!"
Ми маємо багато свідчень про життя отих новозавітніх багачів, які тримають своє багатство не в коморах, але в своєму серці. За виконання Божих заповідей Спаситель обіцяв нам уже значно більшу нагороду та втіху кажучи: "Якщо любите мене, то й мої Заповіді зберігатимете" (їв. 14, 15-17).
Християни є багаті тим, що вся Пресвята Трійця, Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух, живе в них. Тому ап. Павло описує християнське життя, як життя вбогих духом, життя тих, що навіть "нічого не маючи, посідають все". Для того, хто носить у своєму серці живого Бога, зовнішня убогість вже не є ганьбою, але чеснотою, а, навіть, однією з євангельських рад, бо тоді людина, посідаючи цей дорогоцінний скарб, є готовою віддати все, а навіть життя, аби лиш залишитися з Господом.
Cьогодні Ісус нам нагадує, що сравжній досконалий і звершений дар є з висот, бо виходить від Отця світла. І коли ми згубимо його, то почуємо слова: "безумний! Цієї ж ночі душутвоюзаберуу тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?"
Розуміючи це, не шукаймо раю, чи то земного, чи небесного, але Бога, який є в ньому, і, коли житимемо в Бозі, то справжній рай буде довкола нас. Амінь.

о.Віктор Коцеміра