19 грудня 2003 - ПРАЗНИК СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ ЧУДОТВОРЦЯ

Апостол

Єф.6.10-17
Браття! Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили. Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи
все, міцно встоятися. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.

Євангеліє

Лк.6.17-23
В той час став Ісус на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: "Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.

 

Проповідь

Слава Ісусу Христу! Дорогі в Христі брати і сестри.
"Правилом віри і образом лагідности, учителем повздержности, явила тебе твоєму стаду всіх речей істина. Ради цього придбав ти смиренням високе, убогістю - багате, отче священноначальнику Миколаю, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші!". Таку похвалу святителю Миколаю чуємо сьогодні в наших храмах. Яке ж "правило віри" подає нам Свята Церква в особі святителя і чудотворця Миколая, архиєпископа Мірлікійського? Ми це побачимо, коли розглянемо його архіпастирську відданість істинній вірі християнській.
Одним з найголовніших завдань сучасного церковного життя є дедалі посилюване прагнення кращих отців і синів Христової Церкви поєднання розрізнених християнських сповідань. Прагнення це виправдується самим духом християнина, бо, згідно з ученням Євангелія, плід не застосування християнських істин у релігійному житті віруючих доводиться їх взаємним спілкуванням у вірі й любові, тобто внутрішнім єднанням християнських Церков. "Щоб усі були одно: як Ти, Отче, Мені, і Я - в Тобі, так і вони щоб були в Нас одно,- щоб увірував світ, що Ти Мене послав" (Ін. 17, 21). Так молився Господь наш Ісус Христос напередодні Своїх страждань у первосвященицькій молитві Своїй за тих, що увірують в Нього. А в притчі про заблудлу овечку Спаситель показав Своїм ученикам, якою щирою повинна бути пильність пастирів про збереження єдності їх пастви (Мф. 18, 12-14). Ідеї загального братерства і органічної єдності всіх окремих християнських громад була основою життя первісної християнської Церкви. Християнські громади, де б вони не були, визнавали себе частинами єдиного тіла Христової Церкви, пам'ятаючи заклик святого апостола Павла "зберігати єдність духу в союзі миру. Одно тіло і один дух, як і ви були кликані до одної надії вашого покликання; один Господь, одна віра, одно хрещення, один Бог і Отець усіх" (Єф. 4, 3-6). Перші християни одним серцем і одними устами прославляли Свого Творця, сповідуваного в Святій Тройці. І хоч у світі народи і мови їх були різні, але сила віри в них була одна й та сама. Як сонце у світі одно, так і проповідь істини Христової сяяла повсюду і просвітлювала всіх людей, які бажали прийти до пізнання істини.
Але незабаром настав час, коли людські розходження порушили цю святу єдність і замість заповіданого Спасителем духу любові та єднання серед християн виник дух незгоди й суперечності.
Сторінки церковної історії заповнені розповідями про смути, насильства й підступи, які поставали на грунті релігійних спорів. Внаслідок цих чвар деякі члени Церкви виходили з церковної спільності й засновували окремі релігійні "зборища". Від цих спокусників і застерігав Своїх послідовників Господь Ісус Христос, коли говорив: "Стережіться, щоб хто вас не зрадив" (Мф. 24, 4). І святому апостолу Павлу доводилось попереджати християн: "Стережіться лихих діячів...". (Флп. З, 2). Хто спричиняє безладдя в Церкві, той завдає шкоди самій меті, визначеній Спасителем для Церкви у світі,- єднати людей в Христові.
До єднання в істинній вірі з глибокої давнини закликає нас святитель Христовий Миколай, шанований сьогодні Святою Церквою як загальнохристиянський світильник і "правило віри". І закликає він час віє словом, а величним прикладом особистої довершеності й життя доброчесного.
Коли Свята Церква, прославляючи святителя Миколая, називає його "правилом віри", то робить це напевно для того, щоб ми прийняли це правило і для свого життя, наслідуючи в усьому святителя. Заповідане нам від нього правило віри ми повинні берегти як зіницю ока, як найдорожчий скарб душі, бо "ця віра - свята, ця віра - апостольська, ця віра - отцівська, ця віра вселенну утвердила".
Нехай же за молитви святителя Миколая прославляється у Святій Церкві нашій Бог Отець, і Син, і Святий Дух, і святе ім'я Триєдиного Бога нехай одностайно величається устами всіх віруючих в Нього повік! Амінь.

о. митр. прот. Мирослав Соболта