4 січня 2004 - Неділя перед Різдвом Христовим - Святих Отців.

Апостол

Євр.11.9-10; 17-23; 32-40
Браття! Вірою він перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці. Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник.

Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав, до якого було сказано: "Від Ісаака тобі народиться потомство", думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ. Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї. Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості.
Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу.

І що ще скажу? Часу не виста-не мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Барака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в'язниці; їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.

Євангеліє

Мт.1.1-25
Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама.
Авраам був батьком Ісаака, Ісаак - Якова, Яків - Юди і братів його. Юда був батьком Фареса та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром - Арама, Арам - Амінадава, Амінадав - Наасона, Наасон - Салмона, Салмон - Вооза від Рахави, Вооз - Йоведа від Рути, Йовед - Єссея, Єссей був батьком царя Давида, Давид - Соломона від жінки Урії. Соломон же був батьком Ровоама, Ровоам - Авії, Авія -Асафа, Асаф - Йосафата, Йосафат - Йорама, Йорам - Озії, Озія - Йоатама, Йоатам - Ахаза, Ахаз - Єзекії, Єзекія - Манасії, Манасія - Амоса, Амос - Йосії, 11. Йосія -Єхонії і братів його за вавилонського переселення.
А після вавилонського переселення в Єхонії народився Салатіїл, у Салатіїл а - Зоровавел, у Зоровавела - Авіюд, в Авіюда - Еліяким, в Еліякима - Азор, в Азора - Садок, у Садока - Ахим, в Ахима -Еліюд, в Еліюда - Єлеазар, в Єлеазара - Маттан, у Маттана -Яків, у Якова - Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос.
Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа - поколінь чотирнадцять.
Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа.
Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. 20. І от, коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: "Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. 21. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх."
А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком:
"Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить: 3 нами Бог."
Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім'я Ісус.

Недільна проповідь

Читаючи перший розділ Євангелія від Матея, довідуємося, що автор старається пояснити юдеям, хто такий Ісус. Євангелист Матей починає свою розповідь, зображуючи генетичне дерево, яке зв'язує Ісуса з Його народом - народом Ізраїля. Автор, адаптує Ісуса до роду Давида, і вказує, що Він є "син Давида і син Авраама". Цим натяком євангелист стверджує, що остаточно неможливо зрозуміти, ким був Ісус. У даному випадку родовід не слід сприймати лише як біородовід, але розглянути його з богословської сторони. Вже перше речення з'ясовує нам, що Ісус є сином Давида, адже Месію очікували саме з цього роду. Апостол Матей, однак, роблячи зворот, стверджує, що Ісус одночасно є сином Авраама, тобто батька всіх віруючих. А порівнюючи родовід з Євангелія від Матея з книгою Буття 5,1, розуміємо, що Ісус є новим Адамом.
Однак розмова ангела з Йосифом просвічує велику таїнственність воплочення: "бо те, що в ній (Марії) зачалося, походить від Святого Духа" (Мт.1,20). Більше того, ангел вказує Йосифові, що він повинен прийняти Марію і назвати її сина ім'ям Ісус. Знаємо, що слово Ісус - це грецька форма єврейського імені Єшуа - Єгова. Воно значить "Яхве помагає" чи "Яхве спасає". Ангел конкретно говорить Йосифові про це ім'я тому, що "Він спасе народ свій від гріхів їхніх" (Мт.1,21). Таким чином, Святий Матей навчає нас, що своїм приходом Ісус рятує людей: зцілює хворих, прощає гріхи, очищає від прокази, приймає всіх погорджуваних суспільством тощо. Саме ім'я, яким Йосип повинен назвати сина Марії, сповіщає мету приходу Ісуса.
У народженні Христа євангелист Матей також бачить втілення слів пророка Ісаї (Іс.7,14) і дає Ісусові ще одне ім'я - Еммануїл (Мт.1,23), що означає єврейською - "з нами Бог".
Цитуючи текст із Ісаї, апостол Матей дає нам зрозуміти, що Ісус - це дорога, яку Бог вибрав, щоб бути з нами. Тобто воплочення Ісуса - уможливлює перебування Бога в цьому світі. Ісус, Еммануїл, з нами Бог - не нав'язує нікому свою божественну присутність, але робить її доступною для людей. Досвід зустрічі з Богом в Ісусі вимагає від людини великої віри.
"Посеред усяких обставин, мої дорогі, - говорить святий Іван Золотоустий, - ми потребуємо віри, бо віра - це мати чеснот, шлях спасіння. Без неї ми не в силі зрозуміти ніякої науки про високі справи. А ті, що не мають віри, подібні до людей, що хотіли б переплисти море без корабля". Отже, віра провадить нас до сприйняття таїнства воплочення.
Євангелист Матей даною розповідю старається переконати юдеїв і всіх, хто читає цей епізод, що Ісус - Син Божий, який прийшов у світ згідно волі Отця: "Отець так полюбив світ, що і Сина свого єдинородного дав..." Нашим завданням є, прочитавши почувши ці слова, відповісти собі: чи Ісус є дійсно для нас Сином Бога живого, єдиносущним з Отцем, що через Нього все сталося? Чи Ісус є для нас Дорогою, Правдою і Життям? Чи Ісус для нас Альфа і Омега, тобто Початок і Кінець? Чи в Ньому наше спасіння?
За словами святих отців ми "вірою спасаємося". Якщо віра є нашим спасінням і через неї ми зустрічаємося із Богом, то перед нами стоїть завдання плекати її так, щоб не стратити, щоб радше життя своє віддати, чим похитнутися у святій вірі.
Митрополит Андрей Шептицький застерігає нас: "Стережіться гріха проти своєї віри". І ми, як ті, що "в Христа хрестилися, в Христа зодягнулися", стоячи на порозі великого свята Різдва Христового, просвітімося "світлом віри і добрих діл, щоб, коли прийде Господь, ми могли вийти Йому назустріч зі всіма святими і ввійти беззаборонно у чертог Небесної слави і царювати з Ним безконечні віки. Амінь" (Із молитви під час Тайни Хрещення).

о. прот. Тарас Гарасимчук