8 січня 2004 - Собор Пресвятої Богородиці

Апостол   Євр.2.11-18 Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати ї'х братами, коли каже: "Я звіщу ім'я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади." І ще: "Буду надіятись на нього." Та й: "Ось я і діти, що їх Бог мені дав." А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві. Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама. Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиєреєм у справах Божих на спокутування гріхів народу. Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу.

 

Євангеліє Мт.2.13-23 Як відійшли мудреці, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже: "Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити." Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: "З Єгипту я покликав мого сина." Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: "В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає." Якже вмер Ірод, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові в Єгипті і каже: "Встань, візьми Дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка." Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

 

Собор Пресвятої Богородиці.
Христос Рождається! Славімо Його! Сьогодні Церква Христова святкує свято Богоматері Марії - Собор Пресвятої Богородиці. Вже в перших віках християнства в Церкві на Сході витворилась традиція після великого празника святкувати пам'ять тих осіб, що сповняли головну роль у подіях празнику.
У події Різдва Христового на першому місці стоїть Пресвята Богородиця - Діва Марія, то Церква в наступний день по Різдві святкує пам'ять Діви Марії, щоб подякувати їй за те, народила Ісуса Христа і віддати їй належну прославу.
Євангеліє празника (Мт. 2, 13-23) оповідає нам про подію втечі Пресвятої Родини у Єгипет, що сталась невдовзі по Різдві. Ця втеча сталась внаслідок злоби юдейського царя Ірода, який бажав вбити Дитятко, щоб знищити свого конкурента на Юдейський престіл, царювання якого мало настати згідно пророцтв біблійних пророків. Коли Ірод не довідався від Мудреців, що пішли поклонитись Дитятку, де Воно знаходиться, то розлютившись, велів повбивати всіх дітей в околицях Вифлиєму, які мали до двох років.
Читаючи цей уривок Євангелія виникає запитання, чому Господь Бог допустив терпіння для Пресвятої Родини, чому мусять віддати своє життя невинні діти? Св. Іван Золото уст у коментарі на цей уривок Євангелія твердить, що не Господь є причиною їхніх терпінь, а озлоблення Ірода і його непоправність. З іншого боку через ці зловісні події Господь творить свій план спасіння людства. Євангеліст Матей доводить це наводячи пророцтва пророка Осії (11, 1) та Єремії (31, 15). З цієї історії черпаємо також корисне повчання для нашого практичного християнського життя, а саме те, що ми повинні бути готовими до спокус і негараздів життя. Здавалося б, що нам належить слав і похвала, коли ми виконуємо заповіді Божі і живемо по-християнськи, але часто нам доводиться терпіти, поносити якісь нещастя, біди. Коли живемо справжнім християнським життям, то обов'язково підпадаємо під спокуси. У часі наших терпінь ми не повинні зациклюватись на собі і ставити запитання: чому так сталось? Але маючи приклад Христа, мужньо переносити ці терпіння, бо терпіння є долею праведників і тим спасенно душі наші. Зауважимо, що цар Ірод є також образом кожної особи, яка живе лише для себе і не бажає прийняти терпіння ні задля власного спасіння, ні задля користі для ближніх. Така особа чинить зло як для себе самої, так і для ближніх.
о.Андрій Федун