11 січня 2004 - Неділя по Різдві Христовім

Апостол

Гал. 1.11-19
Звістую вам, брати, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є
за людською мірою; бож я її не прийняв, ані навчився від людини лише - через об'явлення Ісуса Христа. Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її. Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків.
Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, зволив об'явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись, ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск. По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п'ятнадцять день. А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

Євангеліє

Мт.2.13-23
Як відійшли мудреці, ангел Господній з'явився вві сні
Йосифові й каже: "Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити." Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: "З Єгипту я покликав мого сина." Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія:
"В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає."
Якже вмер Ірод, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові в Єгипті і каже: "Встань, візьми Дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка." Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений
же вві сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

Недільна проповідь
Сьогоднішнє Євангеліє оповідає нам про те, що перед тим, як породити Христа, Пречиста Діва Марія була змушена подолати подорож від Назарету до Вифлеєму, щоб зголоситись до перепису населення і тим самим виконати наказ властей. Відбувши важку подорож у Вифлеєм, Марія і Йосип не знайшли місця на нічліг у рідному місті, тому пішли ночувати у вертеп, де пастухи заганяли свою скотину. Саме там і народився Христос, бо людське середовище не знайшло для Нього місця.
Народження Ісуса Христа у вертепі є відображенням дійсности людського життя, в якому багато болю й гіркоти. Спаситель при Своїй появі зустрів у світі бідність і пониження, бо Сам народився серед нічної тиші, повитий бідними пеленами, покладений на соломі. Про народження Ісуса Христа майже ніхто не знав, лише пастухам було про це сповіщено, і вони побачили Спасителя. І крім того, три царі зі Сходу прийшли до Народженого і обдарували Його золотом, ладаном і миром. Однак Божа воля є така, щоб Христос знайшов Собі місце серед людей. Тому Він і сьогодні шукає місце для Себе у людських серцях, куди, на жаль, ми не завжди дозволяємо Йому увійти, хоча б з тієї причини, що дуже часто, не каючись, живемо грішним життям, і, нехтуючи Богом, хочемо самі панувати у цьому світі, помилково вважаючи, що ми тут вічні.
З народженням Христа ми покликані будувати нове життя. Ми називаємо себе братами і сестрами у Христі, бо цілий світ походить від Нього. Тому все, що ми робимо, що говоримо має бути націлене на те, щоб нам краще пізнати Христа, якнайближче наблизитись до Нього, прийняти Його у дім своєї душі. А крім того маємо бути вдячними Богові за всі ті добродійства, які зійшли на людство з народженням Ісуса Христа. Ось сьогодні ми прийшли у храм Божий, та чи наповнює нас почуття вдячности Богові? Ми співаємо у храмі пісень, але чи співаємо зі серцем? Ми радіємо в цей святий день, але чи спричинилися ми самі чимось до тієї радості? Чи готові ми чимось пожертвувати, щоб та радість була повною? Це добре, що ми рано встаємо, щоб прийти на Службу Божу. Добре, що нам приємно у церкві слухати, співати, молитися. Але ще краще буде, якщо цього святого дня, ради свого спасіння ми покинемо свої пороки, свої гріхи, уподібнимося до Христа, якщо задля сьогоднішньої радості зробимо радість хоча б комусь одному з наших ближніх.
Святкування Різдва водночас включає в себе біль і гіркоту від того, що було вбито багато невинних дітей. Вони, проливши свою кров за Христа, стали першими мучениками. Св. Євангеліє повідомляє нам, що то за наказом Ірода у Вифлеємі повбивали малих хлопчиків віком до двох років.
Можна собі уявити, яке велике горе було для батьків та матерів. Не забуваймо також, що подібні іроди не перевелися і в наші дні. Вони і сьогодні роблять зло, вбивають, утискають інших, обкрадають. Таким іродом в певній мірі може стати кожен християнин, який зверне з дороги спасіння. Свідченням того, що такі іроди існують і сьогодні є переслідування у Церкві, велике число мучеників за Христа, поборювання Божої правди тощо.
Ця сумна подія з Євангелія нехай дасть нам добру науку про те, що ніколи не годиться кривдити ближнього, який є створений на образ і подобу Божу, не годиться віднімати у нього його майна, спокою і щастя. Бо горе тим, що нині веселяться, а через них інші плачуть; горе тим, що сьогодні насичені, а через них інші голодують, а може й і помирають з голоду; горе вам багатії, що нажили своє багатство несправедливо, людською кривдою. Це є Божа загроза, тому уважаймо, щоб вона не зреалізувалась на нас. Ви ж, що страждаєте нині від людської кривди, не плачте, не сокрушайтесь, не сумуйте якщо вас утискають, віднімають щастя, спокій - Бога у вас ніхто не відійме і вічного спасіння не забере. Амінь.