12 лютого 2004 року - Святих трьох святителів: Василія Великого, Івана Золотоустого і Григорія Богослова

Апостол

Євр. 13,7-16

Браття! Пам'ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос учора й сьогодні - той самий навіки.
Не піддавайтеся різним та чужим наукам: воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що віддавалися їм. Є у нас жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать.
Бо котрих звірят кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, тих м'ясо палиться за табором. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров'ю, страждав поза містом. Тож виходьмо до нього за табір, несучи наругу його, бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм. Через нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім'я. Добродійства та взаємної допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.

Євангеліє

Мт. 5,14-19
Сказав Господь своїм учням: Ви - світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.
Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити. Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні - одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться. Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві.

Проповідь

“Я — світло світові” (Ів. 8, 12), — сказав Господь. Це тихе Світло святої слави безсмертного, небесного, святого і блаженного Отця осіяло і Господніх апостолів, бо і про них Спаситель говорив: “Ви — світло для світу” (Мт. 5, 14), і тому додав: “Нехай світить ваше світло перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного” (Мт. 5, 16).
Добрі діла, чисте й праведне, святе перед Богом життя — це світло для людей. Але Господь виразно говорить апостолам, що без Нього вони нічого вчинити не можуть (Ів. 15, 5). Тож і світло добрих діл можливе тільки при сприянні Божої благодаті. Її ми одержуємо у таїнствах Святої Церкви, через “священнослужителів тайн Божих” (1Кор. 4,1), через учительство та керівництво пастирів Церкви. Пастир Церкви веде дітей духовних до життя вічного не тільки через повчання, але й прикладом власного життя. Так і апостол Павло навчає свого учня, апостола Тимофія: “Будь зразком для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті” (1Тим. 4,12). Тільки за таким пастирем ідуть люди, почувши голос його.
Хто сам живе доброчесно, той добре навчає і без слів. До преподобного Антонія ходили три відвідувачі. Двоє з них усе розпитували, як спасти душу, а третій завжди мовчав. Якось святий Антоній і каже йому: “Ось ти давно ходиш до мене, чому ж ні про що не запитуєш мене?” І почув у відповідь: “Для мене, отче, досить дивитись на тебе”. Самого лише словесного навчання не досить, замало і одного доброго прикладу. Треба, щоб поєднувалося і те, і друге, бо Господь говорить: “Хто виконає і навчить, той великим назветься у Царстві Небесному” (Мт. 5, 19). Чимало пастирів і вчителів Церкви такі великі були перед Богом своїм святим життям і даром учительства, що й після тілесної смерті вони продовжують навчати людей церковних своїми писаними повчаннями, а їх добрий приклад, немов незгасна зірка на небі церковному, яскраво сяє віруючим людям, прославляючим Отця нашого Небесного.
12 лютого ми молитовно вшановуємо і прославляємо трьох великих святителів — Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого. Вони з допомогою благодаті Божої, своїми подвигами, захистом істини Христової віри, самовідданим служінням Церкві Божій і любов’ю до ближнього, молитвою, постом, повсякчасним єднанням домислів з Господом, глибоким поясненням слова Божого подолали силу гріха, стали чистою пшеницею Божою. Який богонатхненний мир, яку повноту чистого духу, яку світлу й полум’яну любов до Бога і ближніх мали ці три святителі! В них ми маємо великий приклад послуху й відданості Богові, вони — наші помічники й молитвеники перед Ним. Щиро благаймо їх: “...преблаженний Василіє, Григоріє всемудрий, всезлатий і всечесний Іоанне, моліть Христа спасти тих, що шанують вас!” (Стихира на стиховні).
Святе життя трьох святителів Христових поставило їх світильниками на високому місці, “щоб ті, хто входить, бачили світло” (Лк. 11, 33). Слова і повчання їх просвітили всіх християн на землі, життя і служіння Церкві зробили Василія Великого, Григорія Богослова, Івана Золотоустого вселенськими учителями, подібними до апостолів. Воістину до них можна прикласти слова Господа: “Ви — світло для світу!”.

Р.В.