22 лютого 2004 року - 36-а неділя по п'ятидесятниці - сиропусна. Неділя Прощення.

Апостол

Рим. 13,11- 14,4
Браття! Тим більше, що ви знаєте час, що вже пора вам прокинутись із сну: тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла. Як день, - поводьмося чесно: не в не-нажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей.
Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину. Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.

Євангеліє

Мт. 6,14-21
Сказав Господь: Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших.
Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти не, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.
Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце.

Проповідь

Сьогоднішньою Неділею закінчуємо приготування до Великопісної мандрівки. Ввечері вирушаємо. Ще раз задумаємося: куди я йду і які випробування мене чекають? Але память і надія знову пережити велику радість Пасхи (як цілі Великопосної мандрівки) надають мені бадьорості.
Добре знаємо, що призначенням людини було жити в Раю, знати Бога і залишатися з Ним у спільноті. Гріх позбавляє людину цього благословенного стану і вона стає вигнанцем на землі. Христос, спаситель світу, знову відкриває брами до Раю всім, хто іде за Ним. А Свята Церква, як невістка Господня, показує нам красоту Божого царства (як нового Раю) переображуючи наше життя в прощу до небесної батьківщини.
Що таке великий піст? На чому він полягає?
Піст це один із головних релігійних актів. Він полягає на обмеженні себе поживою і напитком, або на стримані себе від сексуальних відносин в подружжі протягом одного, або більше днів, від одного заходу сонця до другого.
Так-як людина складається з тіла і душі, було б недоречним говорити про релігію як щось чисто духове. Щоб жити повнотою релігійного життя, душа потребує від тіла певного зусилля й постави. Піст завжди поєднаний із благальною молитвою, має виражати покору людини по відношенні до Бога: постити - це значить упокорити свою душу.
Піст не є аскетичною забавою чи психологічним тренінгом. В біблійному контексті коли хтось відмовляється від їжі - вважаючи її за дар Божий (подібно сексуальні відносини), то прагне однак прийняти через віру, постанову покори, щоб бути відкритим на діяння Бога.
Практика посту має також певні небезпеки: це перш за все формалізм і піст для пихи (щоб інші бачили, що я пощу).
Коли хтось хоче подобатись Богові, мусить поєднати піст з любов'ю до ближнього, із пошуками справедливості, із глибокою молитвою і щиросердечним даванням милостині.
Бог запрошує людину, щоб увійшла з ним у спільноту, запрошує її на весільну трапезу. Але це запрошення вимагає від людини певного приготування: перш за все навернення серця і покути.
Піст, це час нашого визволення від неволі (неволі цього світу), в яку ми потрапили через гріх. Сьогоднішнє Євангеліє (Мт. 6,14-21) подає нам умови визволення з цієї неволі. Першою з них є дотримуватись усіх вимог встановлених щодо посту: не постити на показ, бути щирим. Другою умовою визволення є "прощайте людям їхні провини". Наслідком гріха є перш за все сварки, поділи, незгоди і ненависть. Тому першим кроком навернення є повернення до єдності, згоди і любові.
Згідно Святого Писання грішник є боржником, якому Бог силою свого прощення дарує борги. Це вибачення є так очевидне, що Бог вже зовсім не пам'ятає гріха, який є знищений і відпокутований. Ісус іде ще дальше говорячи, що дарування гріхів є безкоштовне, але сам грішник є вічним боржником.
Прощення, іншими словами можна сказати: примирення і з'єднання.
Відступництва вибраного народу, які мали місце після укладення Союзу з Богом, могли бути вистарчаючою причиною для знищення народу, а насправді послужили Богові як нагода, щоб проголосити себе Богом милосердним, терпеливим, доброзичливим і вірним. Богом, Який вибачає негідність, невірність і гріх, але не залишає його без покарання Вих. 32.30 (Вибачає гріх, але за нього треба відпокутувати).
Дивлячись по людськи, не можна зрозуміти, чому Бог вибачає? Деколи люди кажуть: чому Бог так довго терпить? Чому не покарає? Чому не виявить свою справедливість? Серце Бога - це не серце людини. Бог є самою святістю і незнаходть приємності у цьому, щоб нищити. Бог є далекий від того, щоб прагнути смерті грішника.
Іван Хреститель як і цілий Ізраїль очікує спасіння через покаяння і хрещення на відпущення гріхів.
Ісус Христос прийшов не для того, щоб судити, але щоб спасти. Він показує, що Бог є Отцем (добрим батьком), а прощення приносить Йому радість (Лк. 15 блудний син і милосердний батько, який не просто вибачає, але радіє і робить з цієї нагоди гостину).
Вершиною служіння Ісуса Христа є прощення усіх людських гріхів, яке Він отримує від Отця за пролиту кров на хресті. Його кров'ю ми очищені і обмиті з наших провин.
Бог не може лише вибачати тому, хто іншим не пробачає (Мт. 18.23-35 Притча про немилосердного боржника).
Ісус в особливіший спосіб бажає, щоб ми пам'ятали про вибачення, тому в Господній молитві повторяємо кожного дня: "...вибач нам наші провини, як і ми вибачаємо..."
В Господній молитві "Отче наш" ми повинні мати право говорити "вибач" - так як ми це зробили. І "вибач" нам на міру того "як і ми вибачаємо".
Ісус, посувається ще дальше і ставить Бога за приклад милосердя для тих, хто хоче бути правдивими його дітьми (Лк 6,35-36: "Ви ж любіть ворогів ваших ... а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами ... Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний").
Прощення, є першочерговою умовою початку нового життя, а також істотним його елементом. Тому Ісус наказує для апостола Петра, щоб вибачав постійно, на противагу грішникові, який немає міри в помсті (Мт.18.21-22).
Наслідуючи Господа, великомученик Степан вмирає прощаючи і просячи прощення для своїх катів (Ді. 7.60).
Християнин, бажаючи добром перемогти зло, наслідуючи Ісуса Христа і святих, повинен ввесь час прощати з Любов'ю до Бога.

о. Ігор Козанкевич