7 березня 2004 року - 2-а неділя Великого Посту.

Апостол

Євр.1.10-2.3
Браття! Сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали! Тому я і поклявсь у своїм гніві Ні! їм не ввійти в мій відпочинок!" Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога, а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те "сьогодні", щоб хтось із
вас не став запеклим через обманство гріха. Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як на-початку, як ото говориться: "Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці бунту." Хто були ті, що почувши, збунтувалися? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту під проводом Мойсея? На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині? Кому ж він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні? І бачимо, що не могли ввійти через невірство.
Біймося, отже, щоб часом, поки залишається обітниця ввійти в його відпочинок, не видавалося, що хтось її позбавлений. Бо й ми, так само як вони, одержали гарну новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не поєднались у вірі з тими, що слухали. Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже: "Я поклявсь у моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій відпочинок", хоча діла його були закінчені від сотворення світу.

Євангеліє

Мр. 2.1-12

Коли ж по кількох днях Ісуc повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом. І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо. А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: "Сину, відпускаються тобі твої гріхи." А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі: "І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?" Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: "Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? Що легше - сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи? Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, - мовить до розслабленого: Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому." Устав той - і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: "Ніколи ми такого не бачили."

Проповідь

Шукайте і знайдете, стукайте і Вам відчинять!

Вся Христова Церква стала на дорогу посту. Немов повторяє долю Ізраїльського народу, який вирушив у дорогу, покинувши Єгипетську неволю - прямуючи до Обіцяної землі. В кінці дороги нас чекає велика радість, яку не можна передати словами. Але перед тим, ми маємо очиститись, маємо очиститись від рабського тілесного думання, від гордості, лінивства і властолюбства.
Ніхто не зможе пережити Пасхи, тобто Воскресіння - якщо перед тим не помре, приймаючи упокорення. Ніхто не зможе увійти у весільну палату не переобразившись, не скинувши старої одежі.
Піст -- це стан очікування, стан духовної концентрації на тому, що має прийти: Спасіння, Пасха, Воскресіння -- тобто перемога (над злом, яке ще в мені сидить).
Щоб почати очищуватись від гріхів, потрібно собі їх усвідомити. Тому проаналізуй ще раз своє життя, кожен свій крок, свої слова і думки -- і ти побачиш гріх (зло), який затаївся в тобі, до якого ми часто звикаємо (немов Ізраїльтяни до Єгипетської неволі) і нам важко із ним розстатись.
Церква як спільнота вже вирушила, стала на шлях очищення, розпочавши цей Великий піст. Якщо ти християнин, то не відставай, приєднуйся до нас, приймаючи ритм і всі вимоги Великопісної мандрівки, які визначені Церквою. Не вагайся, бо із кожним днем караван віддаляється.
Сьогодні 2-га Неділя, ніби зупинка Великопісного каравану. Церква зібралася, щоб скріпитися, набратися сил на черговий тиждень змагань, мандруючи до наступного оазису -- третьої Неділі Великого Посту.
Ісус у когось в домі. Якийсь господар запрошує Ісуса, хоче, щоб Бог увійшов саме до його дому. Не переживає, що в домі буде стільки багато людей, що всі і не помістяться. Навіть коли йому розкрили стелю, то він не обізвався ні одним словом - він просто радіє великій ласці, що Бог є в його домі. А це в свою чергу дає можливість статися чудові.
Що робить Ісус, коли Його запрошують до хати? Він промовляє до нас, навчає. Більше того, коли бачить велику віру -- то робить чуда, оздоровляє.
"Четверо несуть хворого, розслабленого". Хто був цей хворий: бідний чи багатий, вчений чи простий селянин - не знаємо. Напевно був це хтось дорослий, бо четверо осіб несли його. Знаємо лише, що був він розслаблений - що означає, в духовному значенні, не зосереджений на Бозі, розбитий, паралізований гріхом.
Як же важливим є жити у спільноті віруючих, тих, які покладаються на Бога. Коли сьогоднішній розслаблений вже не міг навіть ходити -- четверо несуть його до Ісуса. Не сидять, склавши руки, але зібравшись вірою, не зупиняючись ні перед чим, цілеспрямовано, поклавши всю надію на Бога.
Що шукає Ісус, коли приходить до нас? Чого прагне найбільше? "Ісус побачивши їхню віру", зміг їм допомогти. Отже шукає в нас віри, щирої довіри до Нього.
Але що це? Ісус, як Отець говорить: "Сину, відпускаються тобі гріхи". Сину -- дуже тепло, по-батьківськи, з любов'ю. Відпускаю - звільняю тебе від гріха, очищую. Ісус має владу від Бога Отця відпускати гріхи.
Гріхи відпущені, але хворий дальше лежить, не встає. Ізраїльтяни розуміли, що всі хвороби є через гріхи, а якщо гріхи відпущені, то мають зникати і хвороби.
Ісус прийшов, щоб спасти людські душі, щоб повернути нам ласку знову бути в Раю. Все, що є тілесне, земне для Господа є другорядне, воно є на службі духовному. Тому Він перше, що захотів зробити, це звільнити людину від диявольської неволі гріха. Бо диявол сидить у грісі.
Книжники не довіряють Ісусові, не вірять, що Він має таку владу. Тому Ісус робить наступний крок -- оздоровляє тіло, вже відразу очищуючи розслабленого від хвороби тілесної, як наслідку гріха. Це ще раз показує нам, що людина не є лише тілесна, а очищена душа є найважливіша для нас.
Диявол, через гріх, втягнув людину у свій світ (витягнув із Раю в поле). Райський сад -- це символ добра і достатку, символ радості і духовної насолоди, символ подружнього щастя і любові до Бога. Поле, де жив змій, - це місце спеки і ураганів, символ нещастя і трагедій, приниження і обману, зради і смерті. Тут діє цар темряви, який на першому місці ставить усе, що тілесне: пустомовство, лінивство і властолюбіє...
"Чудувалися всі, хвалили Бога", бо ніколи ще такого не бачили. Всі були захоплені чудом: "Встань; візьми; йди". Які могутні слова, яка велика сила, що відпускає людські гріхи, оздоровляє тіло. Господь зробив чудо -- скільки їх вже було у нашому житті? Хвалімо і ми Бога, за те, що в покаянні і сповіді відпускає наші гріхи, а при потребі оздоровляє також і тіло.
Деколи люди не відчувають потребу йти до храму на Євхаристію, не відчувають потреби, щоб очищуватись від гріхів. Не відчувають голоду того, що духовне, бо живуть виключно тим, що тілесне, а духовне стає непотрібним, якимось тягарем.
Лише після тривалого змагання: посту, молитви і діл милосердя, людина здатна собі усвідомити, що "буде сита не одним лише хлібом", що живе не одним лише тіло. Часто люди хочуть змінитися за одну лише мить і думають, що це легко вдасться. На жаль, часто помиляються. Очищення -- це процес, це тривале змагання. Вибраний нарад 40 років ходив по пустині.
"Ви є Храмом Святого Духа" -- храмом того, що духовне, що Боже, а не того, що тілесне, що пусте і дешеве.
Озброївшись в оптимізм, бадьорість і відвагу вирушаємо в третій тиждень посту. На закінчення зацитую слова із сьогоднішнього Апостола: "Мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб бува нас не знесло з дороги"! (Євр. 2.1)

 

о. Ігор Козанкевич