14 березня 2004 року - 3-я неділя Великого Посту. Хрестопоклонна.

Апостол

Євр.4.14-5.6
Браття! Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч.
Кожен бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи; що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений, і тому повинен так за людей, як і за себе самого приносити жертви за гріхи. Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон.
Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, вона бо від того, який до нього мовив: "Син мій єси, я сьогодні породив тебе." Як і на іншому місці каже: "Ти - священик навіки за чином Мелхиседека."

Євангеліє

Мр. 8.34-9.1
І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу? Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами." І сказав їм: "Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могутності."

Недільна проповідь

Третя неділя Великого посту називається Хрестопоклонною неділею. В цей день Церква виставляє до почитания нам Господній хрест, щоб пригадати ціль нашого посту - заглиблення в себе через сугубу молитву. Вона відкриває нам чим є хрест Господній для кожного з нас, і для цілого світу. Хрест являє нам правду про нас і наше життя. У ньому ми бачимо велику любов Божу до Свого створіння. І сама подія смерті Господа нашого Ісуса Христа, яка описана в Євангелії, показує нам, що Христос висить між двома розбійниками. Ці розбійники - то цілий наш людський рід, бо всі ми відступники від Бога і всі потребуємо спасення, як говорить св. апостол Павло. І ось правдиве мірило являється якраз у тому, що ми згрішили, а Він прийшов спасти.
По справедливості за злочин карають, як воно буває у людському суспільстві. Але це не є у природі Божій. Боже є милувати і спасати. І так у хресті ми бачимо любов Божу до нас грішних. Тому святитель Золотоустий називає хрест празником і духовним торжеством. Він став для нас причиною безчисленних благ. Він вивів нас з незнання, просвітив тих, що сиділи у темряві. Хрест примирив нас з нашим Богом. Ті, що колись були ворогами, тепер стали друзями (Еф. 2, 13). Ось розбійник, який чинив злочини в своєму житті й тим засудив себе на кару смерті, від якого відмовилося суспільство, отримав помилування від Бога через слова: Пом'яни мене Господи, коли прийдеш у царстві Твоїм (Лк. 23, 42).
Покаяння цього розбійника відкрило йому рай. Він, що не ходив з Христом, не бачив чудес, які Господь чинив, не отримував влади над духами, так як апостоли, не був учасником Тайної вечері, виявив велику мудрість. Хоч бачив своїми очима велику зневагу, натовп вояків, які сміялись і казали, якщо Ти - Син Божий, зійди з хреста. Він у Христі побачив Спасителя, бо пізнав своє зло, в якому він був, зло як відхід від Бога, яке зруйнувало його, знищив його життя, принесло йому смерть. Але у своєму серці він пізнав Божу теплоту в Ісусі Христі і любов Творця , бо стояв віч-на-віч перед Богом не оправдовуючи, але осуджуючи себе, і за це отримав оправдання від Бога. Не так, як інший розбійник, який хотів оправдати себе сам, не погоджуючись зі своїм покаранням, і тим засудив себе, бо казав: "Коли Ти - Син Божий, то спаси Себе й нас". І той через зневагу зійшов в ад, а цей через мудрість увійшов у рай.
Ще у старозавітніх прообразах Господь являв животворящу силу хреста. І всяка благодать, яка дарувалася вибраному народу, була дана завдяки хресній жертві. У Христі, Його жертві; ми маємо спасення, і все, що було до Його приходу, ми пізнаємо як приготування до цього приходу. Нехай ніхто не відриває від Христа того, що було давно, нехай ніхто не думає, що будь-хто з живих міг тоді спастись без Христа.
Якщо юдеї спасались від смерті, дивлячись на мідне зображення змія, то звичайно тим більше благодіяння можуть отримати ті, хто вірує в Розп 'ятого. Там повішений змій зціляє від укусів спражнього змія, а тут розп 'ятий Ісус зціляє від укусів змія духовного. Тому апостол Павло нічим не хотів хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа. "Бо слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа" (І Кор, І, 18). Хоч людство мало можливість пізнати Бога, керуючись природним розумом (Рим. 1, 19-20), але не використало її. Тому Господь вибирає не мудрість людську за знаряддя спасення, а проповідь про хрест, який в очах цього світу є безумством.
Хрест Господній дарує нам й істинну радість життя, бо він примирює нас з Богом, дарує мир душі, підносить у скорботах, дає силу в терпіннях. Він є радістю християнської душі.
Подія на Голготі не є подією, що обмежується тільки тими людьми, які були там, коли розпинали Спасителя. Вона в повноті показує духовний стан людства як відірвання від Бога та усякого добра і правди. Подивімся, що на Хресті висить праведник, про якого говорить Пилат: "Я не знаходжу в Ньому вини", але, вмивши руки, віддає Його розлюченому натовпові. Хрест відкриває, що правда у цьому світі є небажана, бо вона виявляє гріх світу. Тому і є болючою до сприйняття не тільки могутнім цього світу, що топляться у своїх беззаконнях, але навіть і прості люди відвернулись від неї. Бо ті, що вигукували "Осанна.", за короткий час кричали: "Розпни". Правда у цьому світі не просто є, небажана, вона є переслідувана, її ненавидять. Бо вона виявляє таємні сторони життя людини і вимагає його зміни. Правда говорить, що любов цього світу є ворожнечею проти Бога і тому кожен, хто хоче ввійти в життя вічне, має полюбити правду, має взяти свій хрест, як каже Господь; "Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме свій хрестт і йде за Мною". Бо взяти хрест, це не значить, що ми маємо тільки терпеливо переносити різні прикрості життя. Це є постійна боротьба з собою за утвердження істини в своєму житті. Бо кожна подія нашого життя ставить нас перед вибором, і ми стаємо вершителями, владиками своїх діл. Подібно як Пилат, ми стаємо суддями і вибираємо добро або зло совість - голос Божий - або голос цього світу. Коли відкидаємо добро, стаємо тоді його ворогами, щоб не сказати ще гірше - розпинателями. Бо кожен, хто пізнав благого Господа і Його Святу волю і йде проти неї - він не просто чинить, зло, але, як говорить апостол Павло, ті, які скуштували доброго Божого слова і сил майбутнього віку, та й відпали... знову у собі розпинають Сина Божого..." (Єв. 6, 5-6). Стають другими Пилатами, юрбою, яка кричить: "Розпни!". Але, щоби нам, уникнути цієї нерозумної участі злих людей, згадаймо собі ще раз розбійника, який покаявся, візьмім собі Його за вчителя, наслідуймо його у покаянні; у виборі добра і Правди, Яка ради нас висить на хресті. Полюбім Животворящий Хрест Господній, через який станемо причастниками Божественного життя, яким нас обдаровує Спаситель.

о. Віктор Коцеміра