28 березня 2004 року - 5-а неділя Великого Посту.

Апостол

Євр.9.11-14
Браття! Христос же, з'явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, - тобто не земної будови, - і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, - увійшов раз назавжди у святиню і знайшов, вічне відкуплення. Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, то скільки більше кров Христа, - який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, - очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!

Євангеліє

Мр. 10.32-45
Вони були в дорозі, просту в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним: "Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде видаляй первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб'ють, він же по трьох днях воскресне." Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: "Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим." Він же їм відповів: "Що хочете, щоб я зробив вам?" "Зволь нам, - ті йому кажуть, - щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі." Ісус же сказав їм: "Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п'ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?" Ті йому відповіли: "Можемо." Ісус сказав їм: "Чашу, яку я п'ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, - не моя річ вам дати, а кому приготовано." Почули про те десятеро, тож "бурились на Якова та Йоана. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: "Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох."

Недільна проповідь

В п'яту неділю Святої Чотиридесятниці, Церква продовжує підготовляти нас, віруючих, до побожних про страждання, хресну смерть і преславне Воскресения Господа нашого Ісуса Христа. Вона подає нашій побожній увазі та роздумам євангельське оповідання про те, як Спаситель наш Ісус Христос, простуючи разом із Своїми учениками до Єрусалима святкувати старозавітну Пасху, закликав до Себе дванадцять з них, тобто Своїх апостолів, і почав їм говорити про майбутні Свої страждання.
Він сказав, що Його засудять на хресну смерть і віддадуть на зневажання, і що Він, прийнявши цю ганебну смерть, на третій день воскресне. Тоді, говориться далі в Євангелії, до Нього підійшли сини Заведеєві Яків та Іоанн і попросили Його, щоб Він, коли ввійде у славу Свою, дав у Себе їм сісти одному з правого боку, а другому - з лівого. На це Христос відповідав, що вони не знають, чого просять; бо, сказав Він: "Чи можете ви пити чашу, яку Я п'ю, і хреститися хрещенням, яким Я хрещусь?" (Мк. 10, 38). Вони відповіли, що можуть. Тоді Ісус знов сказав їм: "Чашу, яку Я п'ю, будете пити, і хрещенням, яким .Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти в Мене праворуч і ліворуч, - це не Я маю дати, а кому наготоване" (Мк. 10, 39-40).
Христос сказав до всіх апостолів: "Хто хоче між вами бути більшим, нехай буде всім слугою, бо і Син Людський не на те прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою за спасения багатьох" (Мк. 10, 43-45).
Кому, здавалося б іншому, як не їм, можна й треба було б засвоїти сутність Христового вчення і глибоко пройнятися ним. Хіба не пора було вже їм добре знати, що воно полягає в смиренні й любові, а не у звеличуванні
Хіба не говорив їм Спаситель уже раніш про це іншими словами і за інших обставин? Як же, скажемо ми, і могла в них виникнути така спокуса, І така знадлива для інших апостолів і для всіх нас, що живемо багато століть після них?
Ця спокуса, стала можливою тому, що в цих апостолів не було ще цілком ясної думки про царство грядущого Месії. Вони може думали, що Христос після Свого Воскресения стане земним владикою, володарем світу цього. І це нерозуміння, цей брак духовного прозріння пояснювалися ще й тим, що апостоли ще не були просвічені Духом Святим.
Гріх звеличування, гріх гордості - великий гріх для віруючої людини, бо він уподібнює її дияволові.
У молитві преподобного Єфрема Сіріна - "Господи і Владико живота моего" ми, серед інших прохань, молимось за те, щоб Господь визволив нас від духу любоначальства і дарував нам дух смиренномудрості та бачення наших провин. Це всім нам так само потрібно для лікування наших гріхів, як потрібний хворому діагноз його тілесної недуги для її лікування.
Стараймось завжди стояти на варті нашого серця, пильно охороняючи його від проникання гріховних помислів, одним з яких є помисл шанолюбства або самозвеличування. Полегшуймо наші тілесні й духовні немочі безустанною молитвою і спрямуванням нашого духу до Того, Хто показав нам приклад найбільшого смирення та самоприниження, до нашого Божественного Спасителя.
Підносячись душею до Нього, згадаймо ще раз, що Він, прийнявши вигляд раба, народився у Віфлеємській печері, лежав у яслах, зростав і мужнів, працюючи теслею у праведного Иосифа, зарученого Пресвятій Його Матері, і водночас, Сам будучи Предвічним Словом, навчався мудрості з книг Святого Письма при відвідуванні Єрусалимського храму. А потім, коли виповнились часи і роки, ходив безустанно по всій Палестині, проповідуючи глаголи життя, не маючи місця, де прихилити голову, щоб після всього, зазнавши найтяжчого глуму, зневаги, побоїв, поплювання, завершити Своє земне життя на Хресті, де зазнав ще й Богозалишеності.
Випивши повністю всю чашу страждань на землі та визволивши нас від первородного гріха пролитою на Хресті Своєю Пречистою Кров'ю, Він був похований і на третій день воскрес і на сороковий день вознісшись, сів праворуч Отця, і показав нам, віруючим, путь сходження на небо.
Ця путь можлива тільки для тих, хто йде за Божественним прикладом Христа. Бо тільки наслідуючи Його смирення і самоприниження, тільки несучи наш життєвий хрест і розпинаючись з Христом, ми разом з Ним і воскреснемо у славі Його.
Цим шляхом сходили до Горніх висот численні праведники й великі подвижники, перемагаючи найбільші спокуси. Йшла цією спасенною дорогою і преподобна Марія Єгипетська, яка стала символом покаяння в гріхах людських, що її пам'ять ми нині справляємо. Амінь.

митр. прот. Мирослав Соболта