11 квітня 2004 року - Свята Велика і Благословенна Неділя Паски. Світле Воскресення Христове.

Апостол

Ді. 1.1-8
Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. Він показував їм себе також у чиселенних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом.
Отож, зійшовшися,вони питали його: "Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?" Він відповів їм: "Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі."

Євангеліє

Ів.1.1-17
Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог.З Богом було воно споконвіку.Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.
У ньому було життя, і життя було - світло людей.
І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.

Був чоловік, посланий Богом, ім'я йому - Йоан.
Прийшов він свідком - свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.
Не був він світло - був лише, щоб свідчити світло.
Справжнє то було світло - те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.
Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його.
Прийшло до своїх, - а свої його не прийняли.
Котрі ж прийняли його - тим дало право дітьми Божими стати, які в ім'я його вірують;
які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише - від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.
Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: "Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене."
Від його повноти прийняли всі ми - благодать за благодать.
Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.

 

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ
Єпископа Самбірсько-Дрогобицького
Української Греко-Католицької Церкви
Преосвященного Владики Юліяна Вороновського
Всечеснішим отцям духовним,
преподобним ченцям і черницям та боголюбивим вірним

Мир у Господі та моє Архиєрейське благословення!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Дорогі у Христі!
Сьогодні святкуємо "смерті умертвіння, аду зруйнування, іншого вічного життя начало". В цей день Церква закликає всіх до радісного торжества, запрошуючи ангелів і людей, небо і землю, увесь світ видимий і невидимий з'єднатися, щоб прославити Христове Воскресіння, бо "Христос Воскрес - радість вічна". Світла і всеперемагаюча радість вщерть наповнює наші серця, адже Пасха, Великдень сьогодні! Український народ разом з усім християнським світом поринає в глибочінь Тайни життя, котре перемагає смерть. Велика українська християнська спільнота відкриває для себе нове відчуття Бога, який тріумфує над гріхом і життєствердно завершує перемогу любові над ненавистю. Звершилося чудо жертвенної любові Сина Божого, що з неба зійшов і віддав себе за життя світу. Перемога над силами зла, здобута Ісусом Христом - це також і наша перемога. Воскресіння Христа, яке сталося в історії, не відійшло разом з іншими подіями у минуле. Воно, своєю силою виходячи поза рамки історії, тим самим залишається в ній, триває кожної миті і діятиме завжди. Приймаючи Воскресіння вірою, ми закладаємо його зміст, наче наріжний камінь, у самі підстави нашого церковного і національного буття. В світлі Воскресіння можемо з надією споглядати у майбутнє.
Христове Воскресіння відкриває нам той факт, що з'являється воно не на порожньому місці, а там, де раніше були страждання і смерть. Такі пасхальні риси, в яких поєднались і смерть, і воскресіння, притаманні історії як Церкви, так і віруючого народу, а також життю кожної окремої людини. Коли поглянемо в минуле, то знайдемо на кожному кроці пасхальні сліди перебування в ньому Христа. Кожний рік нашого життя на землі по-своєму висвітлює нам ті знаки смерті і воскресіння. Цей 2004 рік від Різдва Христового також спрямовує нашу думку до подій минулого, даючи нагоду їх згадати.
Знаки страждань і смерті Христа в історії нашої Церкви проявилися в подіях переслідувань та гонінь. Можемо згадати їх щонайменше декілька. Саме цього року є 165-та річниця знищення Київської митрополії нашої Церкви, коли 1839 року силою і підступом мільйони вірних Правобережної України і Білорусії були переведені в московське православіє. На початку минулого століття на зміну царському імперському режиму прийшов безбожний більшовицький. І здавалося, що смерть нашої Церкви на тих землях стала доконаним фактом.
Шістдесят років тому в окупованому більшовиками Львові помер митрополит Андрей Шептицький. Його смерть стала неначе сигналом для хвилі гонінь Церкви аж до повної заборони її існування. Голгота і смерть Христа неначе знову повторилися в долі нашої УГКЦ на Західній Україні. Не менш тривожним знаком для Церкви стала смерть Патріарха Йосифа Сліпого на вигнанні в Римі, що настала у 1984 році.
Здавалося, що це не лише знак смерті Христа, а й також символ Його покладення до гробу. Виглядало, що ніби всі надії на краще для Церкви і народу були назавжди поховані.
Але через п'ять років після смерті Патріарха все різко і несподівано змінилося. Вже 1989 року прийшло для нашої Церкви Воскресіння. Вона потужно підійнялася. Натомість розпочався крах ідеології, котра була чинником в руках тих, хто через вживання підступу і грубої сили сподівався не допустити до цього Воскресіння.
Воскресіння нашої Церкви було несподіваним та небажаним, і то не тільки для атеїстів. Воно зламало дотеперішній уклад сил світу цього. Тому вже від початків відродження УГКЦ й досі чинилося і чиниться багато спроб, щоб обмежити її розвиток, вплив на суспільство. Її противники прагнуть замкнути її в Галичині, штучно стримувати осягнення нею помісної повноти в патріаршому статусі. Подібно було й з Воскресінням Христа. Недруги Спасителя, якщо вже й не могли заперечити Його Воскресіння, то намагалися бодай применшити значення і вплив Воскреслого. Та це їм не вдалося. Подібно й з нашою Церквою. Цього року Глава УГКЦ Патріарх Любомир переносить осідок керівництва Церкви зі Львова до Києва і тим самим розширює значимість її відроження на всю Україну. Те, що було знищене 1839 року, відновлюється 2004-го. Христос, що помер в історії Київської митрополії, являє Своє славне Воскресіння саме в столичному місті.
Справді, визначними є події, історію яких ми згадуємо з нагоди їх річниці. Нам важливо не змарнувати цих плодів Воскресіння, даних Церкві і народові. Це ми можемо зробити через духовне зростання, громадянську небайдужість до подій, що відбуваються в нашій Батьківщині і копітку працю над облаштуванням спільної Української хати.
Від усієї душі вітаю вас із Світлим Празником святої Пасхи - празником надії і життя. Молюся, щоб ми всі з вдячністю прийняли щедрі плоди Христового Воскресіння.
Бажаю всім вам, вашим родинам радісних свят, оптимістичного погляду в майбутнє, всіляких земних і небесних благ. Нехай невимовною пасхальною радістю будуть оповиті серця усіх наших вірних в Україні й далеко поза її межами.
Благословення Господнє на Вас!

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

+Юліян ВОРОНОВСЬКИЙ,
Єпископ
Самбірсько-Дрогобицький

Дано у Дрогобичі
при Катедральному Соборі Пресвятої Трійці
у Празник Святих 40-ка мучеників,
замучених у Севастійському озері
дня 22 березня 2004 року Божого