12 квітня 2004 року - Понеділок Світлого Тижня

Апостол

Ді. 1.12-17, 21-26
Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму - день ходи в суботу. Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. Всі вони пильно й однодушне перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з його братами.
І ставши тими днями Петро серед братів, - зібралось їх разом яких 120, - промовив: "Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса. Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього.

Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, - щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння."
І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія. І, помолившись, сказали: "Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце. І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.

Євангеліє

Ів. 1-18-28
Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, - той об'явив.
Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: "Хто ти?" А він зізнався, не заперечив; зізнався: "Я - не Христос." То вони спитали його: "Що не - Ілля ти?" - "Ні", мовив він. "Пророк ти?" - "Ні", відказав він.
Тоді вони йому: "То хто ж ти такий - щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?"
Промовив: "Я - голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, - як ото пророк Ісая сказав." Були ж посланці з фарисеїв. Отож спитали його, мовивши до нього: "Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?" Йоан нее їм у відповідь: "Водою я хрищу. Той нее стоїть серед вас, якого ви не знаєте; він наступить після мене, а я йому не гідний розв'язати й ремінця сандалі." Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.

"Той же стоїть серед вас, якого Ви не знаєте; він наступить після мене, а я йому не гідний розв'язати й ремінця сандалі" (Лк.1,26-27).

Іван Предтеча як пророк і апостол, вказує на того, хто мав прийти - Месію, вже присутнього між людьми.
Не лише ізраїльтяни, які зберігали Боже об'явлення, але також поганські народи вірили, що Господь має прийти для спасіння людей. Ця обітниця переходила з покоління в покоління і її сліди можна побачити в поганських народів. Єгиптяни за тисячі років до народження Ісуса Христа мали у своїх ієрогліфах знак хреста і він означав "Спаситель". В V сторіччі перед Христом драматург Есхіл написав твір під назвою "Зв'язаний Прометей". У цій драмі розповідається як Прометей потайки викрав вогонь із Олімпу і приніс його людям на землю. За це Зевс, батько грецьких божків, наказав прикувати Прометея до скелі. Голодний орел щодня роздирав його груди і печінку, а вночі рани чудесно гоїлися, тому терпіння Прометея продовжувалися в безкінечність. В цьому творі читаємо слова проказані до страждаючого Прометея: "Не можеш сподіватися кінця твого прокляття так довго, доки не з'явиться Бог, який візьме на "себе цю кару взамін на наші гріхи". Це було написано ще в V сторіччі перед приходом на землю Ісусу Христа. Тут символічно представлена християнська правда: Божий Син з любові до людського роду має зійти на землю і своєю смертю на горі Голготі відкупить людський рід від вічної кари за гріхи.
Народи далекої Азії також очікували Месію. Індійці проказували в молитві: "Коли прийде Спаситель? Коли з'явиться Відкупитель?". Вони жертвували богам невинне ягнятко, а Святе Письмо називає Христа Спасителя Агнцем Божим. В індійців було вірування, що Спаситель прийде на землю і відпокутує провину давнього вужа. В Книзі Буття сказано, що вуж спокусив Адама і Єву до бунту проти Бога Творця.
Будда, засновник релігії в Азії, вмираючи, 483 року перед Христом сказав: "У свій час прийде інший Будда, він об'явить вам вічні правди". На запитання одного з учнів: "Як ми впізнаємо того іншого Будду?" учитель відповів: "Будда, що прийде після мене, буде знаний як "Майтрея", Він називатиметься "Любов".
У V сторіччі перед Христом Конфуцій писав: "Святий мусить прийти з Неба. Святий, який буде знати все і матиме владу на Небі й на землі... Його слова наповнять усі країни під безмежним балдахіном неба".
Цікаві вислови знаходимо також у римській літературі. Історик Тацит пише: "Людський рід певний, що давні пророцтва Сходу сповняться - невдовзі з "Юдеї вийде Той, Хто рядитиме вселенною".
У І сторіччі , перед приходом Ісуса Христа, римський бесідник Ціцерон запитує: "Якщо в книгах написано (що має прийти з Неба на землю Цар Спаситель), то про якого Чоловіка це сказано?" Іншими словами, "як ми впізнаємо того чоловіка Спасителя?". Через 76 років після смерті Ціцерона намісник римського імператора в Єрусалимі Пилат, вказуючи рукою на Христа Богочоловіка, дав відповідь: "Ось Чоловік!" (Ів. 19,5). Той Чоловік був поранений, увінчаний терням, висміяний невдячним народом, - це Чоловік, що про нього писали пророки і мудреці давнього світу.
Іван Предтеча, як пророк і апостол, вказує на того, що мав прийти - Месію вже присутнього між людьми. Але люди його не пізнають, як часто буває і в нашому житті, коли не розпізнаємо відвідин Божих. Іван використовує першу нагоду, щоб проповідувати Христа.
"Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте..." (Лк.1,26). Христос і зараз стоїть серед нас, якого ми ще не знаємо. Це може видаватися дивним, як це ми Його ще не знаємо? Ми читали про Нього і у Святому Письмі. Є безліч наук про Нього і Його життя. 2000 років люди пізнають Його життєвий шлях і стараються збагнути Його науку. Але чи ми можемо сказати, поклавши руку на серце, що ми Христа вже знаємо?.. Щоб знати Його повинна бути особиста з Ним зустріч. Він промовляє в нас завжди, але Його голос дуже лагідний і тихий. Ми самі його заглушуємо своєю щоденною "біганиною" і пустослів'ям. "Бог промовляє своє слово у мовчанні" - так гласить древня мудрість. І тому нам найперше необхідно прислухатись до Мовчання. В тишині ми зможемо пізнати той рідний голос, - голос Христа Спасителя і Відкупителя людського роду. І тільки тоді все, що нас оточує, набуде іншого, більш повного і глибшого сенсу. Священик Олександр Мень писав: "Бог це свобода. Йому не притаманне нав'язування. І якщо люди в минулому старалися робити це замість Нього, вони йшли проти Його волі. Тепер голос Його "голос Безмолвия", може зазвучати більш свобідно, якого не буде глушити ніщо зовнішнє. На самоті у домі, у шумі великого міста, у натовпі - одним словом де завгодно. І тільки тому, що ми віднаходим Його самі, "один на один". Зустріч з ним - найінтимніше від усього на світі. І тільки після того, як зірка спалахне всередині, її світло виноситься назовні. Тоді її сила - це любов" .
Німецький поет говорить: "Навіть якби тисячу разів Христос народився у Вифлеємі, ніщо тобі не поможе, якщо Він не народиться у твоєму серці". Перефразувавши ці слова, можна сказати, що скільки би разів Христос не воскресав, ніщо нам не допоможе, якщо Він не воскресне у наших серцях.
На закінчення наших розважань, хочу процитувати слова, написані в катедральному храмі німецького міста Любек:
"Ви називаєте мене Учителем, тож питайте мене.
Ви називаєте мене Світлом, тож глядіть на мене.
Ви називаєте мене дорогою, тож ходіть мною.
Ви називаєте мене Життям, тож шукайте мене.
Ви називаєте мене Мудрістю, тож вірте мені.
Ви називаєте мене Красою, тож любіть мене.
Ви називаєте мене Багатим, тож просіть у мене.
Ви називаєте мене Вічним, тож майте довір'я до мене.
Ви називаєте мене Милосердним, тож надійтеся на мене.
Ви називаєте мене Всемогутнім, тож служіть мені
Ви називаєте мене Справедливим, тож бійтеся мене.
Ви називаєте мене Любов'ю, тож ходіть слідом за мною,
Бо якщо мене любите, то ви все сповните".

О. Тарас Коцюба