18 квітня 2004 року - 2-а Неділя по Пасці. Святого ап. Томи. Антипасхи

Апостол

Ді.5. 12-20
Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували о дно душно у притворі Соломона, і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми. Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила Жінок і чоловіків; так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на кого-небудь з них упала. Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих
та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували.
Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, - то була секта садукеїв, - і, повні заздрощів, наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в'язниці. Але вночі ангел Господень відчинив двері в'язниці й, вивівши їх, мовив: "Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього."

Євангеліє

Ів. 20. 19-31
А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, - а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, - увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: "Мир вам!" Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. І ще раз Ісус їм каже: "Мир вам!" Як мене послав Отець, так я посилаю вас." Це промовивши, дихнув на них і каже їм: "Прийміть Духа Святого! Кому відпустите
гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються."
Тома ж, один з дванадцятьох на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус. Тож повідали йому інші учні: "Ми Господа бачили." Та він відрік: "Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, - не повірю!" По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, - а двері були замкнені! - стає посередині та й каже: "Мир вам!" А тоді промовляє до Томи: "Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, - а віруючий!" І відказав Тома, мовивши до нього: "Господь мій і Бог мій!" І каже йому Ісус: "Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!"
Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очах своїх учнів. А ції - списано, щоб увірували ви, що Ісус - Христос, Син Божий, а вірувавши, - щоб мали життя в його ім'я.

Недільна проповідь

Святий Євангелист Іван цікаво описав зустріч апостола Томи з воскреслим Христом-Спасителем. Тома ніяк не хотів вірити, що Ісус воскрес із мертвих. Хоча йому говорили десять чоловіків, його братів, він сказав: "Не вірю, доки власноручно не торкнуся Його ран, не відчую Його тіла, що знову ожило". І ось настав час, знову зібрались учні, зачинили двері, тому, що боялись переслідувань і раптом пролунав знайомий голос, голос Ісуса: "Мир вам!" І перший, до кого Він звернувся був Тома. Каже Ісус: "Томо, простягни твою руку, торкнися і перевір." Тома, побачивши Господа, вражений впав перед Ним зі сльозами: "Господи мій і Боже мій!"
Перед своїм розп'яттям Христос поступово відкривається своїм учням як Бог; після свого розп'яття Він раз за разом відкривається перед учнями, як людина, що воскресла тілом. Усі розповіді про Воскресіння Христове наголошують на тому, що Ісус це не дух, це не видіння, учні не тільки чують його голос, вони торкаються його тіла. Вони споглядають. Як він споживає із ними їжу. Апостол Іван у пізнішому часі написав: "Ми свідчимо про нас, що наші очі бачили, наші вуха чули, і до кого наші руки торкались ..." Христос дійсно воскрес тілом, тільки освяченим, тілом. Яке все стало духом перестаючи бути плоттю, тому ми сьогодні разом із апостолом Томою взиваємо до Воскреслого Христа: "Господь мій і Бог мій!" І варто лише це сказати, як ми ніби відчуваємо Господа насправді, тому, що все навколо нас від Нього і усе Його. Цими словами збудоване усе життя Церкви, увесь християнський світогляд, вся велич людини, і безмежна Божа смиренність. Через Христове Воскресіння ним відкрите перше і друге, ми радіємо, що Бог, будучи Богом любові є нашим Спасителем. Також радієм, що у Ньому відкрито усю вели людини, завдяки якій Господь може воплотитись у людині й пройшовши через ворота смерті ввійти у життя вічне і з собою ввести нас у вічність.
І наступних сорок днів Христос являється своїм учням, відкриває їм тайни Царства Божого, розуміння Церкви, як спільноти людей, пов'язаних між собою любов'ю.
Переживаючи Воскресіння Христове радіймо, що Ісус переміг смерть не лише для Себе і в Собі, але й у нас і для нас. Господь з нами живий, воскреслий, дає нам благословення і ми сьогодні разом з його апостолом Томою перед Ним схиляємось і говоримо: "Господи, Ти переді мною живий, Господи мій і Боже мій!"
Амінь.

о. Ростислав Мелех