9 травня 2004 року - 5-а неділя по Пасці. Самарянки.

Апостол

Ді. 11.19-26, 29-30

Ті ж, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, досяглій аж до Фінікії, Кіпру та й Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв. Були ж між ними деякі мужі з Кіпру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса. Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа.
Чутка про це дійшла до вух Церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію. Коли
він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем, бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа.
Тоді (Варнава) вирушив Тарс розшукати Савла і, знайшовши, привів його в Антіохію. Вони збирались цілий рік у церкві й силу людей навчали. В Антіохії вперше учнів називано християнами.
Тож учні, кожний з них по спромозі, ухвалили послати братам, що жили в Юдеї, допомогу; що й зробили, пославши її старшим через руки Варнави і Савла.

Євангеліє

Ів. 4.5-42
Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. Там і криниця Якова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.
Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: "Дай мені напитися." Учні ж його пішли були до міста харчів купити. Отож каже до нього жінка самарянка; "Юдей єси, а просиш напився в мене, жінки самарянки? " Не мають бо зносин юдеї з самарянами. Ісус у відповідь сказав до неї: "Була б ти відала про дар Божий, хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, - то попросила б сама в нього а він дав би тобі води живої." Мовить до нього жінка: "Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива? Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?" А Ісус їй у відповідь: "Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити. Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне." Говорить до нього жінка: "То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати." "Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди." Озвалася жінка та й каже йому: "Нема в мене чоловіка." "Добре єси мовила: - відрік їй, - Не маю чоловіка! П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси." А жінка й каже до нього: "Бачу, пане, - пророк ти. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба." Ісус до неї: "Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться: у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися." Жінка й каже до нього: "Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам." А Ісус їй: "То я, що говорю з тобою." Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: "Чого хочеш від неї, - або: Чому розмовляєш із нею."
Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: "Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?" І вийшли з міста й подалися до нього. А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: "їж лишень, Учителю." Він же їм: "їстиму я їжу, незнану вам." Учні тоді заговорили один до одного: "Може хтось йому приніс їсти?" "їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити. Чи ви ж не кажете: Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви не у їхню працю вступили."
Численні ж самаряни з того міста увірували в- нього з-за слів жінки, яка посвідчила: "Сказав мені все, що я робила". Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. Та й багато більше увірували з-за його слова. Жінці ж вони сказали: "Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель."

Недільна проповідь
Христос Воскрес!
Вода є необхідною для життя. Без води завмерла б уся природа; рослини, звірята, люди.
У Біблії про воду згадується 680 разів. Святе Письмо часто говорить про звичайну воду до пиття, а також пригадує нам воду придатну для душі. В розмові із жінкою самарянкою Ісус Христос просив звичайної води до пиття. "Дай мені напитися" (Ів. 4.7). Здивована жінка промовила: "Як то, ти, юдей, просиш в мене, самарянки, води?". Досі це була бесіда про звичайну воду до пиття. Тоді спаситель починає говорити про воду для душі. "Якби ти знала, хто я, ти просила б в мене води живої", - каже Христос... "Хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги ніколи" (Ів.4,13). Тут Христос Спаситель говорить про воду для душі, про Божу ласку, про Дар Святого Духа.
У пророка Ісаї Господь Бог говорить про воду для душі словами: "Ви будите з радістю черпати воду з джерел спасіння" (Іс. 12,3) Ісус Христос даром роздає воду на життя вічне всім, хто приходить до нього з вірою і любов'ю.
Крім звичайної спраги кожна людина відчуває спрагу за туземним щастям, а Христос радіє, коли віруючі християни відчувають в душі спрагу за неземним євангельським щастям. Щасливі люди, котрі відчувають спрагу за водою для душі, котрі бажають Божої ласки. Бажають Бога,. Бо їхня спрага буде вповні заспокоєна.
Є люди, яких завжди переслідує спрага за алкоголем, але чим більше п'ють, тим більше мучить їх ця спрага. Вони деколи пропивають майно, втрачають здоров'я і стягають нещастя на себе і на свою рідню.
Християни часто забувають про вічні справи і думають лиш про дочасне і тому є мільйони нещасливих людей. У пророка Єремії Господь скаржиться: "Подвійний бо злочин учинив народ мій: покинули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діраві, що води не держать" (Єр. 2:13).
Ісус запрошує до себе всіх, щоб пили небесну воду для душі. Подібно, як чиста вода змиває всілякі бруди, так жива вода - ласка Святого Духа змиває всі бруди душевні, очишчує душі, заплямлені всілякими провинами. Вода гасить вогонь, який часто спалює доми, ліси, здобутки культури і цінні пам'ятки: жива вода Христова чистить усі пристрасті і всі небезпечні спокуси. Як звичайна вода є необхідною до життя на землі, так жива євангельська вода - для життя душі.
Де і яким способом можемо ми пити цю живу воду, яку Христос-Спаситель роздає? Ісус щиро запрошує всіх словами: "Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потчуть. Так він про Духа казав, якого мали прийняти ті, які увірували в нього" (Ів. 7,37-39).
Спаситель пояснює, що ріки живої води - це дар Св. Духа, це освячуючи Божа ласка, святість, щастя і мир, якого ніхто в світі не може дати. Треба нам вірити і пам'ятати про цю правду, треба молитися, брати участь у Божественній Літургії і приймати Євхаристійного Христа-Спасителя у Святому Причасті.
Ми всі відчуваємо спрагу за щастям, за душевним спокоєм, бо життя не раз дуже важке, прикре і болюче. Спрагу за євангельським щастям і миром душі треба гасити небесною водою, яку роздає нам Христос Господь: "Коли хто спраглий нехай прийде до мене і п'є". Амінь.
Христос Воскрес!

прот. Іван Паньків