20 травня 2004 року - Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа

Апостол

Ді. 1.1-12
Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом йакази апостолам, яких собі вибрав. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом.
Отож, зійшовшися, вони питали його: "Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?" Він відповів їм: "Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі." І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх. І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі і сказали: "Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо."
Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму - день ходи в суботу.

Євангеліє

Лк. 24.36-53
Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: "Мир вам!" Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. Та він сказав їм: "Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю." Сказавши це, він показав їм руки й ноги. А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: "Чи маєте ви тут що їсти?" Вони подали йому кусень печеної риби. Він узяв його й спожив перед ними.
Потім Ісус до них промовив: "Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах." Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, і до них мовив: "Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви - свідки того (всього). Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти."
І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, "благословив їх. А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.

Проповідь
Дорогі в Христі! З кожним церковним святом пов'язується певний спомин. Сьогодні згадуємо і прославляємо Вознесіння Господнє. І постає перед нами питання, як назвати цей празник - радісним чи сумним? Господь у прославленому тілі залишає землю, розлучається з учнями і возноситься у небо. Як знаємо із життя, що кожна розлука залишає у серці людини неприємний осад, себто печаль, про це також оспівують церковні пісні празника. На вечірні в одній із стихир чуємо: "Як апостоли побачили Тебе, Господи, життєдавче Христе, що возносишся на хмарах, у сльозах ридали і, глибоко засмучені з плачем благали: Не зостав нас сиротами Владико." Але в цей же празник Свята Церква, світло прикрашена, велично співає: "Вознісся Ти у славі Христе Боже наш, подавши радість учням !.." І сам євангелист зазначає, що апостоли по вознесенні Господа "повернулися в Єрусалим з радістю великою" (Лук. 24, 52).
Через вознесіння Господнє відкрилось небо, яке так довго було зачинене для нас, і зникла, нарешті перегорода між небом і землею. Ось чому і небо і земля святкують цей великий день повні радості. З любові до людини Господь зійшов на землю, жив серед людей, віддав за них на хресті Свою душу. З любові до людей Він і вознісся на небо. Пригадаймо слова Спасителя, сказані апостолам: "краще для вас, щоб Я пішов; бо як не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас" (Ів. 16, 7). Цей Утішитель - Дух істини - допомагає вірним у їх земному житті.
Господь вознісся від нас на небо і для того, щоб, подібно до сонця, осявати християн Своєю благодаттю. Під її промінням наші холодні серця стануть щедрою нивою, даючи духовні плоди для спасення нашого і наших ближніх. Також Господь вознісся, щоб відкрити двері до Царства Небесного. Водночас справджуються слова: "Я йду приготувати місце вам. І коли піду і приготую вам місце прийду знову і візьму вас до Себе, щоб де Я, і ви там були!" (Ів. 14, 2-3).
Ми - грішні люди, і розуміючи це ми мали б оплакувати свої гріхи. Але не падати у розпач, бо Господь сказав: "я прийшов кликати не праведників, а грішників до покаяння" (Мт. 9, 13). Покайтеся, відкиньте гріхи, і ви сподобитеся честі, однакової зі святими; припадіть до Христа з розкаянням, як грішниця, зверніться до Нього, як син блудний, смиріться, як митар, і знайдете спасення. "В домі Отця мого осель багато" - говорить Господь.
Ісус вознісся на небо в прославленому людському тілі, в якому до хресної смерті жив на землі і яке преобразилося в Ньому після Вознесення. І ми повинні радіти із того, що людська природа так звеличена Господом.
У дні свого земного життя Христос сказав: "Коли піднесений буду від землі, я всіх приверну до Себе" (Ів. 12, 32). В світлі вознесіння Христового ясною стає наша земна путь. Заради нас і нашого спасіння Христос пожертвував собою і вознісся з прославленим тілом на небо. Шануймо ж цей великий празник, щоб наша віра була міцною, а любов діяльною, а життям славилося Пречисте Ім'я Боже. Нехай благословення Господнє, яке Ісус Христос подав при вознесінні Своїм учням і всім хто був з ними, буде і на нас до віку! Амінь.