31 травня 2004 року - День Святого Духа

Апостол

Ді. 2.1-11

В ті дні, коли настав день Пятдесятниці, всі апостоли були однодушно вкупі. Аж ось зненацька залунав із неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. і з'явились їм поділені, мов вогонь, язики, і сіли на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм говорити. Були ж у Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. І як зчинився той шум, зійшлася сила народу і збентежилася, бо кожний чув, що вони говорили його мовою. І дивувалися всі, і чудувалися кажучи один до одного: Хіба ось всі, що говорять, це не галилеяни? Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: партяни, мідяни, еламії і мешканці Месопотамії, Юдеї й Кападокії, Понту й Азії, Фригії й Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що прибули, юдеї і проселіти, крітяни й араби, як ми їх чуємо, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі!?

Євангеліє

Мт. 18,10-20
Останнього великого дня свята стояв Ісус і кликав на весь голос: Коли хто спраглий, нехай прийде до Мене і п'є! Хто вірує в Мене, як каже Писання: Ріки води живої потечуть із нутра його. Так Він говорив про Духа, що мали прийняти ті, які увірували в Нього. Бо не прийшов був ще Дух Святий, тому що Ісус не був ще прославлений. Деякі з народу, чуючи ті слова, казали: Він справді пророк. Інші говорили: Він - Христос. Ще інші мовили: Чи Христос прийде з Галилеї? Хіба не сказано в Писанні, що Христос має прийти з роду Давида, з села Вифлеєму, звідки був Давид? І виник роздор через Нього серед народу. Деякі хотіли Його схопити, та ніхто не наклав на Нього рук. Вернулись слуги до первосвящеників та фарисеїв, і ті їх питають: Чому ви Його не привели? Слуги відповіли: Ніколи чоловік не говорив так, як Цей чоловік говорить. Фарисеї казали: Чи й ви дали себе звести? Невже хто зі старшини або фарисеїв увірував у Нього? Та проклятий народ, що не знає закону! Озвавсь до них Никодим, що приходив до Нього вночі, один із них: Хіба закон наш судить чоловіка, не вислухавши його спершу і не довідавшись, що він робить? Ті йому у відповідь сказали: Чи й ти з Галилеї? Розсліди і побачиш: з Галилеї пророки не приходять. І знову говорив до них Ісус, кажучи: Я - світло світу. Хто йде за Мною, не буде ходити в темряві, а матиме світло життя.

Проповідь
Правдивий християнин і починає своє життя в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, в цій вірі живе він, проходить свою земну путь і відходить У вічність так само з ім'ям Отця і Сина і Святого Духа.
За життя свого на землі ми часто милуємося красою природи: тихим рокотом моря, чарівними небесами, в усьому цьому бачимо всемогутню силу Творця; і чим більше вивчаємо ми творіння, тим більше пізнаємо Творця їх мимоволі розум віруючої людини схиляється перед Джерелом життя, великим Творцем всесвіту, перед Його втіленим Божественним Словом, нашим Спасителем Ісусом Христом, Котрого послав Отець на землю ради любові до роду людського. Господь справдив і пояснив Писання, усиновив нас усіх Отцеві Своєму. Він відкрив перед нами нову путь - путь любові. Він усіх кличе прийти до Нього, Джерела любові й істини, йти цим шляхом.
Та скінчилось Його перебування на землі. Ось Він відходить від нас, во-вноситься до Отця Свого, але й тоді Господь Бог не покидає людей Своїх: Він через Свого улюбленого Сина посилає у світ Святого Духа. Його благодаттю переповнились серця апостолів, Він відкрив розум їх розуміти Писання і через них всюди людей навчив хреститися в ім'я Отця і Сина і Святого Духа.
Святий Дух зійшов на апостолів не тільки на те, щоб надихнути їх на благовісницькі труди й керувати ними в безприкладному в історії Церкви подвигу їх, але й щоб зоставатися в Церкві Христовій на всі часи.
Апостоли одержали владу не тільки подавати благодатні дари Святого Духа вірним, але й передавати цю владу своїм наступникам - єпископам і священикам. Кожний із священнослужителів Церкви Христової, через спадкоємність від святих апостолів одержав у таїнстві священства цю владу подавати віруючим людям благодатні дари Святого Духа.
Вже в таїнстві святого Хрещення всі ми, ще малими дітьми бувши, одержали перший дар Святого Духа, коли нас принесли до Божого храму наші хрещені батько й мати. І багато, багато разів за своє життя християнин поповнює і збільшує в собі ці благодатні дари, одержувані нами в церковних таїнствах, обрядах, через слово Боже і молитву.
Як садок росте й цвіте, дає плоди тоді, коли має досить вологи, так і душа кожного з нас зріє для життя вічного тільки тоді, коли її зрошує спасенний дощ благодаті Святого Духа. Адже, "Святим Духом всяка душа живится"...
Благодать Святого Духа народжує віру в серці людини, вона перероджує віруючу душу і веде кожного з нас дорогою спасення. З книги Діянь святих апостолів ми знаємо, яку незвичайну силу мала перша проповідь апостола Петра в день зішестя Святого Духа на апостолів; як народ, слухавши цю проповідь, розчулився своїм серцем, і як під впливом її близько трьох тисяч душ прийняли святе Хрещення того дня і стали першими членами Святої Церкви Христової. Адже, апостол Петро не був оратором, а простим рибалкою. Так діяла благодатна сила Святого Духа через проповідь слова Божого.
І ми знаємо, що проповідь апостольська зовсім не була безперешкодною. Навпаки, весь язичницький та іудейський світ протипоставили їй усе, що тільки могли: і силу переконань своїх філософів, і підкупи, і, нарешті, криваві гоніння на християн та на проповідників християнства. Християн катували й нищили тисячами, але їхня кров була насінням, з якого виростали нові й нові громади послідовників Христа. Церква Божа безупинно ширилась і росла через проповідь імені Господнього. Про цей вплив проповіді на серця людей говорить і святий апостол Павло. Він пише: "... віра від слухання, а слухання від слова Божого" (Рим. 10, 17). Діяння сили Святого Духа виявляється не тільки в апостольській проповіді, але і в проповіді їхніх наступників. Тисяча років тому і наші предки в Давній Русі, прийняли християнську віру. Під впливом проповіді Слова Божого вони щиро й радісно приймали святе Хрещення і віра Христова розповсюджувалась поступово по всіх просторах тодішньої нашої країни.
Сила Святого Духа виявляється не тільки в цьому. Дух Святий перероджує людські душі. І ось перший приклад - самі апостоли. Після зішестя Святого Духа вони зробились зовсім іншими: з боязливих, що вагалися, мало сприймали й розуміли істину віри, вони стали полум'яними й безстрашними проповідниками Слова Божого. Вони знали, що їх чекають не тільки знущання й глум, але й ув'язнення темничне, катування і мученицька смерть. Але їх ніщо не могло зупинити в їхніх подвигах.
Велика, перероджуюча душі людські сила Святого Духа виявлялась в усі віки історії християнської Церкви, Дух Святий відновляє нашу занепаду природу, відроджує її, створює в нас нову людину, "створену за Богом, у справедливості й святості істини" (Єф. 4, 24).
Дух Святий - Утішитель наш і Освятитель, бо Його благодатними дарами освячується наша душа. В ньому - втіха християнина в усіх його житейських випробуваннях. А коли благодать Святого Духа така необхідна для віруючої людини, що без її допомоги вона не може ні знати шляхів до життя вічного, ні очиститися від гріхів, ні мати успіху в подвигах християнського життя, то нам конче треба постійно, невідступне бажати дарів Святого Духа. Ми й
просимо їх на кожній відправі у храмі: "Царю Небесний, Утішителю Душе істини.., прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Блаже, душі наші".
Тож благаймо, дорогі, не тільки щороку, але й щоденно, щоб Дух Святий оселився в нас, навчаючи і втішаючі нас. І Його всесвята благодать нехай завжди буде з нами! Нехай перебуває Дух Святий в нас, подаючи нам ще більше розуміння святих істин учення Христового. Нехай утверджує Він нас ще більш у вірі, і нехай веде нас по життєвих дорогах наших!
Амінь.

митр. прот. Мирослав Соболта