4 липня 2004 року - 5-а неділя по Засланні Святого Духа

Апостол

Рим. 10.1-10

Брати, бажання мого серця ы моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися. Я бо ъм свыдчу, що вони мають ревнысть Божу, та вона не розумна. Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій. Бо мета закону - Христос, на оправдання кожного, хто вірує.
Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.» А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» - тобто: Христа звести додолу; або: «Хто зійде в безодню?» - тобто: щоб вивести Христа з мертвих. Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.

Євангеліє

Мт. 8.28-9.1
Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою. І почали кричати: «Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов еси сюди, щоб нас мучити перед часом?» Оподаль же від них паслося велике стадо свиней. Біси попросили його: «Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.» «Ідіть!» - сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях. А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих. Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць. Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто.

Проповідь

На доказ Свого Божественного післанництва Господь наш Ісус Христоc творив чудеса, зціляючи різні недуги й виганяючи злих духів з людей. Сьогодні в євангельському читанні говорилося про вигнання Спасителем цілого легіону злих духів з гадаринських біснуватих. Ця подія, має відношення і до кожного з нас.
Великий вчитель Церкви - святий Іоанн Золотоуст говорить, що всяка людина, яка має гріховні пристрасті, перебуває під впливом і владою бісів, бо пристрасті є зброєю злих духів .І насінням сатанинським у єстві людини.
Гріховні пристрасті - це одна з головних перешкод у справі спасіння. Що ж являють з себе пристрасті, яке їхнє походження?
Людина була створена Богом безгрішною. А після гріхопадіння вона втратила живе спілкування з своїм Творцем, яке мала в раю. Наслідком гріхопадіння було вигнання наших прародичів з раю та скорботи й хвороби під час земного життя.
Отрута гріха проникає всередину єства нащадків Адама і там провадить руйнівну дію подібно до того, як міль точить одежу, як іржа з'їдає метал.
Природні потреби душі й тіла, які керуються вищою силою, перетворились на гріховні нахили й звички. Під впливом диявола виникли пристрасті, що руйнують сили людини.
Таким чином, пристрасті гріховні є моральними недугами, хворобами душі людської. Але вони не мають своєї суті і можуть бути повністю викорінені з людини, не порушуючи її природного єства.
Ціль людського життя у відновленні втраченого прародителями живого спілкування з Богом. У цьому спілкуванні - джерело вічної радості як на землі, так і в загробному світі.
Проте спілкування і єднання з Богом християнин досягне тоді, коли серце його буде очищене від гріховних пристрастей, почуттів і бажань. Особливу увагу слід звернути на такі пристрасті, як гордість, пиха, самолюбство.У таїнстві Хрещення християнин одержує прощення своїх гріхів, але рештки їх - гріховні пристрасті й звички - залишаються в людині. Послідовник Христа повинен вивчити свої гріховні недуги й викоріняти їх із серця.
З особливою силою ці моральні немочі проявляють себе в людині, коли вона починає шлях до вічного життя. Цей період у духовному житті християнина преподобний Іоанн Ліствичник пояснює таким порівнянням. Якщо подивитись на болото в тиху погоду, то вода в ньому здається тихою й прозорою. Та як тільки сколихнути воду, зразу ж виявляться нечистоти, що знаходяться на глибині болота. Так і людина до початку духовного життя має багато духовних недуг, але не помічає їх. Коли ж вона починає шлях до вічного життя, ці пристрасті під дією злих духів постають з особливою силою щоб перешкодити спасінню.
Тому все земне життя послідовника Христового є нивою постійного подвигу. Подвигами ж християнин залучає благодать Божу, котра розсіює зло і зміцнює добро.
І слід постійно пам'ятати - в духовному житті християнинові необхідна поміч Божа, котра випрошується щирою, постійною молитвою до Господа - Лікаря немочів наших душевних і тілесних.
Хто мужньо з поміччю Божою бореться з пристрастями, виконуючи заповіді Господа, той постійно очищає своє серце і в міру очищення його зближується з Господом. І в життю багатьох святих, які Богові догодили і прославилися, ми бачимо, що вони все життя проводили в суворих трудах і подвигах, через які виганяли погані нахили й пристрасті, а на їхнє місце селили добрі нахили.
Таким шляхом подвижники ставали храмами Божими, за словом Спасителя (Ін. 14, 13).
Досягнувши живого, особистого богоспілкування на землі, святі виконали своє призначення й досягли вічного, блаженного життя. І нині вони є провідною зорею в обителі небесній для нас, що живемо на землі.
Час земного життя нашого безцінний. Постараймося тут. на землі, зцілитися від гріховних пристрастей - зброї злих духів і вступити у спілкування з Богом й святими небожителями. Тоді, закінчивши свою земну путь, ми досягнемо Вітчизни Небесної. Амінь.

о.Віктор Коцеміра