Проповідь
Євангеліє цієї неділі, дорогі браття
і сестри, оповідає нам, як Спаситель світу Господь наш Ісус Христос
після зцілення багатьох хворих пішов у пустелю, а народ, недавно зігрітий
Божественною любов'ю, подався за Ним, щоб угамувати спрагу Душі своєї
"глаголами життя вічного (Ів. 6, 68).
Жадоба душі шукає істини, шукає теплого слова, любові й утіхи. А любов
не знає труднощів: їй не страшні і пустелі, ні голод, ні спрага, ні
не Статки. Любов щирим словом розкриває Душу, зігріває її теплом духу,
обіймає миром і радує радістю невимовною. Так були зігріті Божественною
любов'ю всі, що прийшли до Господа в пустелю. Для них вона тоді була
не пустелею, "а раєм" бо в той час вони відчували таку красу,
яку мав наш праотець Адам, коли він був, ще з Богом у раю.
І ось коли Христос Спаситель протягом дня наситив душі прибулих до
Нього пожитком духовним, словесним, то під вечір чудесно нагодував
їх і тілесно: Він узяв: п'ять хлібів і дві риби і; глянувши на небо,
благословив їх, розламав і дав ученикам, щоб роздали людям. І їли
й наситились усі: і тих шматків, які лишилися, набрано дванадцять
кошиків (Лк. 9, 16-17).
Ось як були щасливі й блаженні ті, що ходили за Господом, куди б Він
не пішов.
Але не тільки блаженні ті, що прийшли до Господа в пустелю, "блаженні
всі, хто надіється на Нього" (Пс. 2, 12), "всі, що пильнують
заповіді його і відвідують храм святий Його" (Пс. 26, 4). Адже
в храмі Божому ми тісно єднаємося з Господом в Його святих таїнствах.
Тут, у храмі Божому, ми годуємо свою душу небесною, духовною їжею
- словом Божим, яке залишив нам Господь на всі часи для духовного
зміцнення й утіхи. Смерть духовна, за вказівкою апостола і євангеліста
Іоанна Богослова, є відлучення душі від життя Божого, від благодаті
Святого Духа, яка є душею нашої душі. Без благодаті Божої людина впадає
у смертні гріхи, і ця смертоносна рана потьмарює в ній образ Божий,
позбавляє правди, святості і всіх досконалостей; припиняє єднання
з світом ангелів і святих Божих; закриває вхід у горні оселі - в Царство
Слави й Блаженства; позбавляє радості вічного життя і, нарешті, кидає
в безодню пекла.
Щоб уникнути духовної смерті, треба постійно годувати душу свою словом
Божим і берегти її в чистому серці. "Чисті серця Бога побачать"
(Мт. 5, 8).
Велика сила - слово Боже: в ньому дух і життя, і світло людей (Ів.
1, 4).: Так, через слово Боже ми, віруючі, тільки й приходимо до пізнання
Бога, до пізнання життя духовного й вічного.
Слово Боже годує нашу душу благодатним духом, осяває наш розум світлом
істини і вказує правильний путь у Царство Небесне. Від слова Божого
віруюча людина приходить до відання, а звідсіль духовне просвічення;
від просвічення - споглядання, а від споглядання - натхнення, отінення,
теплота, радість й благодатне розчинення.
Ми ж чтення євангельське повинні погоджувати з ученням святих апостолів
і святих отців, котрі пояснювали його не з розуму людського, але ведені
Духом Божим, пояснювали його так, як навчав їх Дух Святий.
Про діяння слова Божого апостол Павло говорить: "Слово Боже живе
й діяльне і гостріше всякого меча двосічного: воно проникає до розділення
Будемо ж, дорогі браття і сестри, звертатися до слова Божого і годувати
свою душу "глаголами життя вічного". І слово Боже зміцнить
у нас віру, окрилить надію, натхне на дію, а сподівання не посоромить;
воно приведе нас від дочасного до вічного, від сучасного до майбутнього,
від здогадного до споглядального, до правдивого, до любові вічної
та радості невимовної в Господі нашому Ісусі Христі.
Амінь.
митр. прот. Мирослав Соболта