Проповідь
Проповідь на Успення Матері Божої.
Свята Церква виражає від сердець віруючих здивування тією подією,
яку ми сьогодні радісно і урочисто прославляємо. Лежить у гробі Джерело
життя - Та, що дарувала плоть і кров Своєму Божественному Синові;
Та, Кого ми разом з усією Церквою називаємо "Чеснішою від херувимів
і незрівнянно Славнішою від серафимів".
Такий неодмінний закон Божественного слова, сказаного Господом ще
першій людині в раю: "Смертю ти помреш" (Бут. 2, 17). Таким
є веління правди Божої: кожному, на землі живучому, належить померти.
Цього закону й веління не обминула і Преблагословенна Діва Марія,
Яка сьогодні блаженно спочила в Господі.
Здивування віруючого серця триває, бо воно знає, що тіло Божої Матері
не залишене в гробі; воно вознесене її Божественним Сином на небо,
як була вознесена в день її успення її безсмертна душа.
Але Свята Церква закликає не тільки прославити чудо, яке бачимо сьогодні
своїм духом; ми покликані вчитися в Божої Матері, почерпнути урок
для себе з тієї священної події, яку сьогодні святкуємо. Уроки життя
й смерті потрібні всім нам як дороговказ у царство вічне.
Коли бачимо Божу Матір у гробі, то це нагадує кожному з нас, що й
ми підлягаємо законові Божому. "Людині належить один раз вмерти"
(Євр. 9, 27).
Якщо Преблагословенна Діва Марія не залишилась у гробі і чудом всемогутності
Божої була взята на небо, і ми, грішні, не залишимося своїм тілом
у землі, хоч воно и стане прахом.
Силою тієї ж всемогутності Божої в останній день цього життя, перед
днем Страшного Суду Божого, при явленні вдруге Сина Божого на землі,
за голосом труби Архангела, воскреснуть усі споконвіку померлі з тілами
переображеними, вільними від недуг, хвороб, від голоду і спраги тілесних,
щоб з'єднатися з своєю невмирущою душею. Тоді, як говорить святий
апостол Павло, всі ми не тільки безсмертною душею, а й своїм тілом
отримаємо на суді Божому від Господа або добре, або зле, бо ми й тілом
своїм, не тільки душею, грішимо й ображаємо Господа Бога.
Божа Мати перейшла в життя вічне у славі. А ми, земнородні, як сказано
в Святому Письмі, будемо оправдані або осуджені від Господа. Кожен
з нас, християн, одержить у вічному житті те, чого заслужив у земному.
Життя з Господом, повне прагнення спасти свою душу, вберегти її від
скверни гріховної, матиме своїм плодом життя вічне з Богом, у безконечних
віках.
Життя нерозкаяного грішника, лінивого, недбалого про своє спасення,
матиме своїм кінцем ту долю, яку він сам собі готує, на яку заслуговує
той, хто чув голос Христа, Який кликав його до Себе, і знехтував цим
закликом, хто серце своє віддав пристрастям і не хотів потрудитися,
щоб воно, християнське серце, осяяне Духом Святим у святому хрещенні
й миропомазанні, серце, якого не раз торкається Господь у Своїх Животворчих
Тайнах, - до кінця земних днів лишалося храмом Духа Божого, Який живе
в нас.
Богомати повчає, нагадуючи, що треба "ходити в законі Господньому"
(Пс. 118, 4). Треба оберігати серце від скверни, прикрашати душу добрими
ділами, ділами любові, молитви й покаяння. Бо життя майбутнє - це
продовження життя сьогочасного. І кінець не може суперечити початкові.
Яким буде кінець земного життя, - чи це буде гріховність, недбалість,
бездушність, бездіяльність, - таким буде початок і продовження життя
вічного. Коли ж це земне життя матиме кінець, достойний християнина,
коли воно буде не безплідно прожитим для вічності, то й початок і
безконечне продовження цього вічного життя будуть джерелом вічної
радості.
І як радісно усвідомлювати, прославляючи Успення Божої Матері, що
ніколи не припиниться потік материнської любові, материнських турбот,
якими промениться покров, розпростертий над нами Царицею Небесною.
Під цим покровом, який захищає нас від ворогів видимих і невидимих,
ми, віруючі люди, здійснюємо свою земну путь.
Ми йдемо до вічного життя, щасливі тим, що у нас є надійний захист
- Преблагословенна Діва Марія. Перед Своєю блаженною кончиною Вона
обіцяла апостолам і християнам, що були при гробі її, ніколи не покидати
їх. А з'явившись апостолам на третій день, сказала їм, що перебуватиме
з ними і з усіма віруючими в усі дні, як і Господь Спаситель обіцяв
довіку перебувати з усіма, хто вірує в нього і закликає Його святе
ім'я і благословення собі на допомогу в земному шляху.
Мати Божа простягає руку допомоги кожній віруючій душі, даючи непохитну
певність того, що Вона - заступниця світу, радість усім стражденним,
цілителька недужих, знайдення погиблих, помічниця і утішителька в
печалі - могутня Владичиця світу, Яка відкриває перед людьми двері
раю... її любов посилає людям ті несподівані радості, які освітлюють
і гріють душу віруючої людини.
Нам лишається тільки, схиляючись перед Святим її образом, з вдячністю
світлою щирим серцем молитовно вимовити: "Радуйся, Обрадованная,
во успенії Своєм нас не оставляющая!"