Проповідь
Cкільки похвал, скільки святкових днів
призначає Церква народженій нині Діві Марії! Сьогодні ми духовно святкуємо
народження її. Потім прославляється день Введення її в храм, день
Благовіщення, день Успення. Щодня Церква величає її як чеснішу від
Херувимів та славнішу за Серафимів. Чому так робить Свята Церква наша?
За відповідь на це питання нехай будуть слова Самої Пресвятої Діви:
"Віднині ублажатимуть Мене всі роди" (Лк. 1, 48).
Праведна Єлисавета, при зустрічі з Марією, сповнившись Духа Святого,
називає її Матір'ю Господа. І Марія, прославляючи Господа, Який .прославляє
її, говорить: "Віднині ублажатимуть Мене всі роди". Що означають
ці слова Марії? Без сумніву, не з власного розуму й серця виникла
у смиренної Марії думка про майбутню славу її. Дух Святий відкрив
їй майбутнє і під його впливом Вона мовила про долю, яка чекала на
Неї у всесвітній Церкві Христовій. Якщо ж так, коли за натхненням
Духа Божого вимовлені слова про майбутню славу Діви Марії, то чию
волю виконують ті, що прославляють Святу Діву Марію? - Волю Духа Божого!
"Віднині ублажатимуть Мене всі роди". Кого? Ту, "що
від Неї народився Ісус, названий Христос" (Мт.1,16). Ісус - не
звичайна людина, але Богочоловік. За вченням Євангелія, в очоловїченні
Сина Божого людське єство поєдналося з Особою Сина Божого, з'єдналося
подібно до того, як у нас душа й тіло поєднані з одну особу. Людство
чисте, безгрішне поєдналося, в утробі Діви Марії з Божеством істинним.
"Господь з Тобою",н сказав Ангел Марії. "Господь з
Тобою" - не тільки благодатною присутністю, але й дійсним у Тобі
очоловіченням. "Велика це таїна благочестя, - Бог з'явився в
тілі" (1Тим. 9,16). Немає честі, і не можна уявити собі честі
вищої за ту, якої сподобилася Вона - Мати Богочоловіка. Той,! Кого
Отець породив поперед віків, Єдиносущний Син вічного Отця, Творця
видимого й невидимого, - Він прийняв в утробі Марії людську прнроду.
Дивне змилування Сина Божого! Дивна, незрівнянна величність! Діви
Марії! Дійсно, Вона чесніша від Херувимів і незрівняно славніша Я
Серафимів!
"Віднині ублажатимуть Мене всі роди". І як не ублажати.
її всім родам, коли всі род" спасенні Сином Я Для чого Син Отця
вічного став Сіном її? Для того, щоб оновити силу Божества зотлілу
в гріхах природи людську; для того, аби спасти людини від праведного
покарання, яке гнітили людство; для того, щоб принести Отцеві вічності
добровільну смерть Богочоловіка в жертву за непокірливісти людей.
Марія - Богообране знаряддя спасення людей, знаряддя, вічною радою
Божою призначене для оправи Божої.
Діва Марія сподобилася найвищого обрання Божого - бути Матір'ю Сина
Божого і Спасителя світу. Чому! так сталося? Не заперечую: це справді
особлива благодать! Вище за всій звеличена Вона обранням (Божим! тому,
що вище за всіх була достойна! цього обрання. Спаситель з'явився щ
раніше, ніж з'явилася Богообрана Марія. Хіба не треба було надто багато,
щоб з-посеред людей грішних з'явимося гідне вмістилище для Бога-Слова?
Чи не мало бути так, щоб людство перейшло довгий ряд очищення та освячення
в особах патріархів і всіх святих людей Старого Заповіту, поки могло
воно з'явитися нарешті в Марії на тому щаблі чистоти й довершеності,
на якому змогло стати вмістилищем Божества? Так, народженням Марії
розв'язалася неплідність не тільки Іоакима та Анни, але всього роду
людського. Марія, - найчистіша Агниця серед чистих агнців Божих -
мужів та жон святих. "Як же це станеться, коли Я мужа не знаю?"
- говорила Марія тому, хто сповіщав їй про народження від Неї Сина.
"Дух Святий зійде на Тебе, і сила Вишнього окриє Тебе",
- говорив небесний вісник Марії. Отже, і за свідченням Ангела, Марія
- чиста Діва. За відкриттям вісника Божого, народження від Марії -
народження безприкладне. виключне, народження у жони без чоловіка,
народження за діянням Духа Божого. Благоговіймо ж перед Дівою, благоговіймо
перед таїною Духа Божого!
Євангелісти мало говорять нам про Марію. Чи ж можна сказати щось вище
за те, що мовить про Діву Марію Ангел, благовіствуючи? Він показує
в Ній ангельську чистоту й непорочність; він каже про Неї, як вмістилище
Духа Божого, як Діву - Матір Сина Божого. Коли євангелісти пишуть
про Святу Діву, як про сповнену найглибшої покори, то чи не говорять
вони тим самим, що вся слава, вся велич її духу в цьому особливо велика,
що вона ховалася в глибині духу? "Він (Бог), зглянувся на смирення
раби Своєї", - свідчить Марія перед лицем Божим, зворушена натхненням
Господнім. І з цим згідне все євангельське життя її. Вона не намагалася
ділити славу Сина Свого, коли народ прославляв Його за чудеса, коли
зустрічав Його, захоплено вигукуючи: "Осанна Синові Давидовому!".
Чи не більше євангелісти говорять своїм мовчанням про всі високі якості
Діви Матері, ніж могли б сказати словами? У мовчанні "зберігала"
Вона "всі слова" про Сина Свого, Сина Божого (Лк. 2, 19).
Перше ніж чудесами "явив" Він "славу Свою, і увірували
в Нього ученики його" (Ів. 2, 11), Вона вже так вірувала в чудодійну
силу Його, що намовила Ісуса вчинити перше чудо в Кані Галілейській.
Так раніше за інших і повніше за інших вірувала в Нього Мати Божа
і знала Його, - і проте лишалася із Своїм глибоким смиренням малопримітною.
Яка незвичайна велич смирення!
Отже, євангелісти не приховали ні високих якостей, ані слави Святої
Марії. Вони відносно Матері Сина Божого точно виконали волю Божу про
Неї. Коли Син Божий вважав за потрібне, щоб до прославлення в Ньому
людської природи небесною славою не говорили про славу Його на землі,
то тим більше цьому належало бути у відношенні до Матері Сина Божого.
Після переселення її на небо природно було справдитися в усій повноті
пророчому слову Марії: "Віднині ублажатимуть Мене всі роди".
Тепер як же не ублажати її, коли, перебуваючи у славі Сина Свого,
Вона заступається за нас, як Мати всіх, хто вірує в Сина її? Вона
любить нас, як братів в Адамі, як дітей Сина її - Ісуса Христа. Вона
заступається за нас перед Сином за правом Матері, молить Отця Небесного
за правом любові Своєї та Його до нещасних мандрівників на землі.
Син любить її, як Матір, Він показав їй любов Свою і на землі, коли
в самих стражданнях перед хресною смертю піклувався про Неї і сказав
улюбленому ученикові: "Це - Мати твоя" (Ів. 19,27); Він
виконує прохання її, як Матері, бо їй "був покірний" (Лк.
2, 50).
Як же не бути їй сильною заступницею на небі за грішних? Коли ангели
моляться за нас, і молитвою прихиляють Господа приймати наші молитви,
то як заступництву Матері Сина Божого не бути вислуханим перед престолом
Божим? О, яке безсумнівне є заступництво її за християн! Хто звертався
до Неї, і не був вислуханий? Хто не відчував на собі милостей її?
Скільки знаків її допомоги небесної!.. Кожного дня віра відчуває на
собі поміч її, там чи тут, явно чи таємно, в сімейному колі та у глибині
самотньої душі!
Звернімося ж до Матері нашої з вірою теплою, з надією щирою: Мати
Божа - Мати всіх християн, що надіються на Тебе! На Тебе покладаємося
ми, немічні діти, не залишай нас у дні скорбот наших, спаси могутнім
заступництвом Твоїм!
Амінь.