Проповідь
Святий апостол Лука у своїй євангелії
гарно змальовує ситуацію, в якій жив вибраний народ. Він розповідає
про похорони єдиного сина вдови із Наїну, про плач матері та багатьох
людей із цього міста, які брали участь у жалібній процесії (пор. Лк.7.
11-16). Все це виглядало дуже блідо, плачевно і трагічно. Ізраїльський
народ жив "у тіні смерти" та "ходив у пітьмі".
Тому "Бог так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб
кожен, хто вірує в нього, не загинув, але мав життя вічне"(Ів.3.16).
Господь бачачи духовний занепад народу в особі мертвого біблійного
єдиного сина вдови, "як викуп за всіх" (1Тм.2.6.) дає свого
єдинородного Сина на смерть. Євангеліст Лука продовжує: "Господь
зглянувся над нею і сказав до неї: Не плач." Іншими словами можна
сказати: Бог не лише полюбив людину, не лише надіявся на її покаяння
і навернення - Бог повірив Людині. Він першим підійшов, особисто доторкнувся
до нар, тобто наповнив собою все, навіть ад, де до тепер не було для
Нього місця. Він своєю святістю доторкнувся до причини гріха, і ті
що несли, розповсюджували, пропагували гріх, а значить і смерть, змушені
були зупинитися. Саме так, зупинитися. Бо коли чоловік чи, в цілому
народ, який перебуває у гріховному стані, хоче покращити своє становище,
змушений зупинитися, побачити і почути Христа, і лише тоді підвестися
та починати говорити. Починати жити новим життям - життям вічним.
За словами святого апостола Луки, "страх огорнув всіх, і вони
прославляли Бога". А у книзі Сираха сказано: "початок мудрості
- острах Божий"(Сир.1.14). Народ, який претендує бути великим
Божим народом, народом вільним, новим - змушений вчитеся мудрості,
в ній вдосконалюватися, у ній багатіти. А для цього необхідний острах
Божий.
Євангельська подія, яка подається нам для роздумів, відкриває сутність
Божого воплочення. Христос прийшов на світ у виді раба, щоб запросити
нас до нового життя. Саме до цього Він кличе апостолів вказуючи: "залишіть
мертвим мертвих хоронити"(пор. Мт.8.22). Бо, "народ, що
в пітьмі ходить, побачив світло велике", бо "над тими, що
живуть у смертній тіні, світло засяяло", бо нам дано "Князя
миру", бо йому ім'я "Чудесний порадник". Воплочення
Бога заставляє людину покинути все смертне, темне, гріховне і зодягнутися
в безсмертне, світле, святе.
Усвідомлюючи вище сказане, занесімо правду про Христа до своїх сімей,
до своїх домашніх церков. І обходячи Рік родини, прийдімо до Волоченого
і вкусімо, "який благий Господь". Прийдімо всі: струджені,
обтяжені, скривджені, голодні, спраглі, вдоволені і невдоволенні,
багаті і бідні, здорові та хворі, старі разом з юнацтвом й Господь
заспокоїть нас. (пор. Мт.11.28) Бог підніме упалих, потішить скривджених,
"врозумить сильних світу цього", лише щоб ми у своїх подружжях
зважали на Бога, адже Він є Правда і Життя, Він є Початок і Кінець.
митр. прот. Тарас Гарасимчук