Юліян (Юрій Вороновський), син Івана та Ксенії (з дому Костишин), народився 5 травня 1936 року у селі Гумниська Бузького району Львівської області. Після закінчення середньої школи поступив в Український Поліграфічний Інститут у Львові, котрий закінчив у 1961 році зі спеціальністю інженер-технолог поліграфічного виробництва. Впродовж п'ятнадцяти років працював на різних посадах від інженера до начальника відділу у Проектно-Конструкторському Інституті у м. Львові. В час, коли праця на займаних посадах стала для нього недоступною через його віровизнання, змушений був звільнитися і перейти на просту роботу у котельню, де працював до часу виходу УГКЦ із підпілля.

У 1958 році вступає до підпільного монастиря Монахів Студійського Уставу і починає навчатися у підпільній греко-католицькій семінарії. У 1964 році складає чернечу схиму, в часі якої через наречення отримує ім'я Юліян. 27 жовтня 1968 році з рук Єпископа Василя-Всеволода Величковського (підпільного Митрополита УГКЦ) приймає ієрейські свячення. Молодий ієромонах активно включається у діяльність підпільної Української Греко-Католицької Церкви. Він відвідує домівки греко-католиків, у яких відправляє богослужіння, надаючи їм духовну опіку. У 1976 році ієромонах Юліян змушений через своє віровизнання та діяльність підпільного греко-католицького священика залишити місце праці і надалі, аж до виходу Церкви з підпілля у 1990 році, працює оператором котельні. Це дає змогу йому більше приділяти уваги кандидатам до монастиря і навчати та формувати їх. В недовгому часі о. Юліяна вибирають ігуменом підпільного монастиря. За це ієромонаха Юліяна неодноразово викликають до спецслужб, звинувачуючи його у антирадянській діяльності. Через недостатність доказів йому вдається уникнути покарань. 30 вересня 1986 року тодішній Митрополит підпільної Церкви Володимир Стернюк на одній із львівських квартир хіротонізує ієромонаха Юліяна Вороновського, і призначає його Єпископом-помічноком у Львові. В часі легалізації УГКЦ і відновленні української державності Владика Юліян бере активну участь у богослужіннях, маніфестаціях, віче тощо. Даний єпископ є членом екуменічної студійної групи, до якої належать єпископи та священики Греко-Католицької та Православної Церков. Владика Юліян прикладає багато зусиль до конфесійного порозуміння і є добрим авторитетом як для духовенства так і мирян не лише греко-католиків, але і вірних інших конфесій. Єпископ веде відкритий і відвертий діалог із представниками державної влади та ієрархами іншх Церков. У 1991 році Мирославом Іваном (Любачівським), Главою УГКЦ, був призначений Архимандритом монастиря Студійського Уставу і ректором Львівської Духовної Семінарії Святого Духа. У1993 році йому було поручено адміністраторство новоутвореної Самбірсько-Дрогобицької Єпархії,17 квітня 1994 року Владику Юліяна введено на престіл новоутвореної Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, уряд Правлячого Архиєрея виконує і по сьогоднішній день.
За час свого єпископського служіння Владика Юліян висвятив понад 200 священиків, освятив понад 100 храмів, ініціатором будівництв та фундатором багатьох з них був сам. За 12 років свого служіння повіреної Єпархії Владиці вдалося розбудувати структури єпархії, відкрити духовну семінарію, Катехитичний інститут, працювати над розробленням різних програм для навчання дітей та молоді, а також приділяти велику увагу соціальним проектам. На даний час Владика Юліян є членом Постійного Синоду Єпископів УГКЦ, а також очолює синодальні Комісії: у справах шкільництва та родини.

Указом Президента України від 4 листопада 1999 року Владика нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.

Ярослав ПРИРІЗ - народився 30 березня 1963 року в с. Ластівка Турківського району на Львівщині в сім'ї Миколая і Анни з роду Федак. Окрім нього, в сім'ї виховувалися два старші брати: Богдан (1957 р. н.) і Федір (1951 р. н.). Основи релігійного виховання отримав у родині: батьки були практикуючими християнами.

У 1970 році пішов до першого класу, а закінчив навчання в 1981 році, отримавши диплом про середню технічну освіту.

Під час таємних богослужінь в родинному домі ближче познайомився з підпільними греко-католицькими священиками о. Степаном Яворським, о. Миколаєм Куцем, ЧНІ, о. Володимиром Мицаком, ЧНІ, та о. Михайлом Волошином, ЧНІ. Згодом о. Миколай Куць, ЧНІ, представив його Митрополитові Володимирові Стернюкові та єпископові Филимонові Курчабі як кандидата до семінарії і отримав на це благословення.

З 1981 до 1983 року служив у армії. З 1983 року працював механіком на Дрогобицькому долотному заводі в технічному відділі і одночасно навчався в підпільній духовній семінарії УГКЦ в місті Львові, яку очолював Архієпископ Володимир Стернюк.

13 грудня 1987 року прийняв дияконські свячення, а 4 грудня 1988 року в місті Львові був висвячений на священика (святитель Преосвященний Владика Михаїл Сабрига, ЧНІ).

У 1989 році Архієпископ Володимир Стернюк доручив о. Ярославу відродити й організувати парафії УГКЦ в Старосамбірському районі Львівської області. Відновив і обслуговував громади УГКЦ в місті Хирові, в селах Тернава, П'ятниця, Поляна, Сливниця, Стар'ява, Сушиця, Лопушниця, Терло та інші. У 1990 році Владика Юліан Вороновський перевів о. Ярослава до міста Дрогобича для служіння в храмі Пресвятої Трійці.

У 1991 році Блаженніший Патріарх Мирослав Іван Любачівський скерував до Рима на вищі богословські студії в Папському східному інституті. Навчаючись, водночас виконував обов'язки префекта студентів Українського католицького університету в Римі.

У 1992 році вступив до Чину Отців Редемптористів, 1993 року розпочав новіціят, а в 1994 році склав обіти у Львівській провінції ЧНІ. З волі настоятелів Чину був скерований на продовження вищих богословських студій до Папського східного інституту в Римі. Навчався на богословсько-патристичному факультеті за спеціалізацією "Східне богослов'я". У 1996 році здобув ступінь ліценціата. Відтак ректорат Папського східного інституту допустив о. Ярослава до третього циклу вищих богословських студій. У 1997 році закінчив навчання з відзнакою і здобув право писати докторську дисертацію.

У 1997 році за дорученням настоятелів Львівської провінції ЧНІ та Генерального уряду в Римі організував Вищий духовний інститут ім. бл. свнщм М. Чарнецького в м. Львові; у згаданому закладі був префектом студентів та викладачем східного богослов'я. У 1999 році Генеральний уряд призначив його членом генерального секретаріату формації при Генеральній управі ЧНІ в Римі терміном на 6 років, а в 2005 році цей термін було продовжено. У 2001 році був призначений ректором Вищого духовного інституту та ігуменом монастиря Святого Альфонса. Викладацьку та виховну роботу поєднував з душпастирсько-місіонерською діяльністю в парафіях України та поза її межами (в Європі, Канаді, Америці). У червні 2005 року був призначений протосинкелом Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

2 березня 2006 року проголошений Єпископом-Помічником Самбірсько-Дрогобицької Єпархії.

Наречений на Єпископа перед Великою Вечірнею у п'ятницю 28 квітня 2006 року.

29 квітня 2006 року у Катедральному Соборі Пресвятої Трійці відбулася Єпископська Хіротонія Преосвященнійшого Ярослава, святителями якого були Блаженійший Любомир, Глава УГКЦ, та Преосвященні Владики Юліян, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький, і Михаїл, Єпископ Тернопільсько-Зборівський.

21 квітня 2010 року Преосвященнійший Владика Ярослав призначений Єпископом-Коадютором Самбірсько-Дрогобицької Єпархії.